Україна, як очікується, з 2021 року почне виплати за цінними паперами, випущеними у 2015 році в межах реструктуризації вітчизняного держборгу, про яку домовилася з кредиторами тодішній міністр фінансів Наталія Яресько, щоб уникнути дефолту країни. Виплати розтягнуться на 20 років, і обійдуться в мільярди гривень. Хоча ці виплати виглядають мізерними порівняно зі спільним розміром українського державного боргу. “Апостроф” з’ясовував, скільки Україні потрібно грошей, щоб розплатитися з боргами, і де, власне, їх взяти.

Економіка України в 2019 році зросла більш ніж на 3%. Навіть незважаючи на уповільнення зростання в четвертому кварталі до 1,5%, загальний показник, завдяки більш високим темпам у перші три квартали, як очікується, буде в межах 3,1-3,3% (точну цифру Державна служба статистики має оприлюднити в березні).

А це значить, що нашій країні доведеться виплачувати мільярди гривень за ВВП-варантами (VRI) – цінними паперами, які були випущені в 2015 році в межах реструктуризації держборгу.

Про що йдеться? У 2015 році український уряд домовився з кредиторами про реструктуризацію держборгу на 15 мільярдів гривень і списання 20% заборгованості (понад 3 мільярди доларів). При цьому Україна випустила для кредиторів цінні папери за назвою ВВП-варанти на 3,2 мільярди доларів.

Переговори з власниками українських облігацій вела тодішній міністр фінансів Наталія Яресько, і реструктуризація боргів була розцінена як велика перемога, враховуючи, що тоді країна перебувала на межі дефолту.

Однак реструктуризація має низку умов, головна з яких прямо пов’язана з ВВП і його зростанням – звідси і назва цінних паперів ВВП-варанти. Виплати не повинні здійснюватися, якщо ВВП України буде менш ніж 125,4 мільярди доларів, а його річне зростання не перевищуватиме 3%. При цьому самі виплати були відстрочені до 2019 року.

З огляду на те, що обидва показники – розмір ВВП і його зростання – вже перевищено, наша країна повинна буде почати виплачувати так звані премії за ВВП-варантами. Але теж не одразу – а через два календарні роки, тобто з 2021 року. Вони триватимуть до 2040 року.

Як було сказано вище, виплати пов’язані з показниками зростання ВВП. Якщо він перебуває в діапазоні від 3% до 4%, виплати становитимуть 15% перевищення показника ВВП над 3%, якщо зростання понад 4% – то виплати становитимуть вже 40% перевищення показника ВВП над 4%.

Важливо також зазначити, що в 2021-2025 роках платежі не можуть перевищувати 1% ВВП, однак після цього таке обмеження знімається.

Платити чи не платити

Так скільки доведеться Україні заплатити кредиторам за ВВП-варантами? За словами керівника аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital Олександра Паращія, більш-менш картина буде зрозуміла в березні, коли Держстат опублікує дані зростання ВВП за 2019 рік. Крім того, орієнтиром стане звіт Міжнародного валютного фонду (МВФ) про економічну ситуацію в світі в розрізі різних країн, включаючи Україну (World Economic Outlook). “Але поки зрозуміло, що в 2021 році ми будемо платити небагато – близько 500-700 мільйонів гривень. А далі все буде залежати від того, як у нас буде зростати ВВП і чи буде він взагалі зростати”, – сказав Паращій у коментарі “Апострофу”.

Орієнтиром стане звіт Міжнародного валютного фондуФото: Getty images

Зрозуміло, що чим більше зростання ВВП, тим більше Україні доведеться платити за ВВП-варантами, і тут може скластися враження, що нашій країні невигідне значне економічне зростання. Але це не зовсім вірно. “Високе зростання ВВП буде збільшувати наш борг за варантами, але, якщо ми дійсно будемо швидко рости, то це нестрашно. Швидке зростання на рівні 5-6-7% краще, тому що тоді ми це будемо на собі відчувати в позитивному сенсі – ми будемо ставати багатшими. І, якщо таке зростання буде спостерігатися протягом тривалого часу, то, очевидно, ми зможемо собі дозволити ці виплати”, – зазначив Паращій.

Втім, поки зростання на рівні 7% – це лише мрія українського уряду, а за більш тверезими прогнозами, в 2020 році вітчизняна економіка зросте на 3,5%, а в 2021 році – на 4%. До речі, найгірше, якщо помірне зростання буде чергуватися зі спадами, адже тоді реального збільшення обсягів економіки не буде, а при поновленні зростання до 3% Україні доведеться платити чималі суми.

У цілому, на тлі загальної ситуації з держборгом, частка виплат за ВВП-варантами імені Яресько буде не дуже великою. Та й динаміка по самому держборгу, начебто, на сьогодні цілком прийнятна. За даними Міністерства фінансів, якщо на початок 2019 року державний і гарантований державою борг становив 60,9% ВВП, то на початок 2020 року він зменшився до 50% ВВП. В абсолютному вираженні в гривневому еквіваленті за минулий рік він зменшився на 7,8%, або на 170,2 мільярди гривень – до 1,99 трильйона гривень, проте, в доларах він, навпаки, збільшився – на 7,7%, або 6 мільярдів доларів – до 84,4 мільярдів доларів. Така ситуація багато в чому обумовлена ревальвацією гривні, курс якої в 2019 році зміцнився на 15%. При цьому потрібно уточнити, що близько 60% всього українського боргу – це зовнішній борг, а приблизно 40% – внутрішній.

Однак щороку наша країна виплачує мільярди за цими боргами. Так, за даними Мінфіну, в 2020 році потрібно виплатити понад 400 мільярдів гривень, в 2021-2023 роках – 793,2 мільярди гривень. При цьому, за оцінкою Міністерства фінансів, прогнозні платежі з погашення та обслуговування боргу в 2019-2045 роках становитимуть 3,52 трильйони гривень.

Експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ у розмові з виданням зазначив, що ситуація зі скороченням частки держборгу до ВВП не така вже й райдужна. “Ситуація абсолютно штучна. Ситуація, коли присутня інфляція, а гривня зміцнюється, є атиповою, більш того, вона шкідлива для економіки, тому що скорочує конкурентоспроможність й економічну ефективність наших підприємств. Тому так не може тривати нескінченно довго, і рано чи пізно тенденція зміниться, і девальвація гривні буде, як мінімум, на рівні інфляції (в 2019 році вона становила 4,1%, в 2020 році очікується на рівні 5%, – “Апостроф”). І, як тільки гривня серйозно просяде, різко погіршиться показник боргу по відношенню до ВВП”, – сказав він.

Крім того, державному бюджету дуже дорого обходиться обслуговування держборгу – нагадаємо, згідно з держбюджетом на поточний рік, у вигляді відсотків за державним боргом Україна повинна буде в 2020 році виплатити понад 141 мільярд гривень. “Це – більше, ніж плановий дефіцит бюджету”, – підкреслює Олексій Кущ.

Державному бюджету дуже дорого обходиться обслуговування держборгуФото: pixabay.com

Дійсно, бюджетний дефіцит у 2020 році має становити 2% ВВП або 94,3 мільярди гривень. “Це говорить про те, що грошей, які можна залучити через бюджетний дефіцит, не вистачить на виплату відсотків із обслуговування боргу. А, значить, частину цих грошей потрібно буде вилучати із структурних статей бюджету за рахунок освіти, науки, медицини, інфраструктури”, – говорить спеціаліст.

Борги заради боргів

Але, якщо у країни не вистачає коштів для виплати боргів, звідки їх взяти? По суті, Україна для того, щоб розрахуватися за старими боргами, залазить в нові: “Замість того, щоб використовувати позикові кошти на розвиток економіки, ми проїли ці гроші, і тепер, фактично, у нас немає економічної бази, щоб ці борги віддавати. Можна тільки їх рефінансувати”.

У ситуації, що склалася, в України є два шляхи. “Потрібно або мати високі темпи зростання економіки – від 5% на рік, і тоді можна допускати бюджетний дефіцит на рівні 2-3%, оскільки додатковий валовий продукт, який згенерується, перерозподілиться через бюджет, за рахунок чого з’являться гроші для повернення боргів, не залазячи в нові борги (так було в Польщі і Південній Кореї). Або, якщо немає зростання на рівні 5%+, потрібно скорочувати бюджетний дефіцит мало не до нуля, а краще навіть виходити на профіцит 1-1,5%, і тоді за рахунок найжорстокішої бюджетної економії повертати борги, знову-таки, без того, щоб брати нові. Третього не дано”, – заявив Олексій Кущ.

Але є ще один шлях – так званий ісландський сценарій: після кризи 2008 року в Ісландії, маленькій острівній державі, пройшов референдум, на якому понад 90% населення висловилися проти повернення мільярдних боргів зовнішнім кредиторам. На підставі результатів референдуму уряд країни провів переговори з кредиторами і домовився про розстрочення виплат за боргом і зниження процентної ставки його обслуговування. І це, насправді, не єдиний такий випадок у світовій практиці. Так, наприклад, за словами Куща, Чилі та Бразилії списали приблизно 35% боргів, а Перу – взагалі 45%. “Дорогі і короткі борги замінялися на дешеві і довгі, при цьому списувалася частина заборгованості, але, звичайно, не на таких умовах, на яких нам їх “списала” Яресько”, – підкреслив спеціаліст.

Таким чином, ми повернулися у вихідну точку – виплати за ВВП-варантами, які Україна повинна буде здійснювати протягом 20 років. Навіть, якщо вони не будуть такими вже величезними, як лякають деякі зрадофіли, ці виплати просто стануть додатковим вузлом на борговому зашморгу, який наша країна намагається безуспішно зняти зі своєї шиї і, судячи з поточних тенденцій, невідомо, коли зніме, та й чи зніме в принципі.