Екоінвес радий вітати всіх, хто читає ці рядки. Сьогодні ми розповімо про прикмети, пов’язаних з вогнем, який знаходився в печі, що прийшли до нас із сивої давнини. Мало хто пам’ятає сьогодні, що наші пращури поводились із ним, як із живою істотою.

При гарному догляді вогонь ставав хорошим, добрим і навіть поступливим другом. Ба більше він ніби людина, має свої забаганки і потреби, і коли вони виконуються все перебуває в гармонії. Але не дай бог його розгнівати, тоді жди біди, вогонь може вийти з під контролю, підпалити в горщиках вариво, навіть обвуглити хліб, а ще гірше спалити будинок дотла.

Величезним богохульством вважалося плюнути у відкритий вогонь, ще гірше залити водою. Із покоління в покоління передавались переконання, що у того, хто це зробив неодмінно повинні були захворіти руки, а на губах та язику з’являться виразки, які в подальшому повільно загоюватимуться.

Якщо неохайна господиня після розчісування і кине в палаючу піч присутнє на гребені своє волосся, то в покарання у неї можуть початись довгі і нестерпні головні болі.

Вогонь навіть не прощав тих господарів, які роздавали своїм сусідам з печі вугілля, аби ті розпалювали свою піч. Вважалось, що разом з вуглинками із вашого будинку могло піти благополуччя і щастя сім’ї.

Жевріючими вуглинами могли поділитися лише в крайніх випадках із сусідами, щоб вони розпалили свою піч і негайно повернули їх назад. Але навіть в такому випадку спочатку ними нашіптувались “правильні” слова.

Найважливіше вогонь стерегли, коли селяни виїжджали в перший раз в полі на весняну оранку, його не можна було виносити із хати за жодних обставин.

Екоінвест бажає тепла і яскравих емоціу у вашу оселю!