Починаючи із 2003 року у польських і російських ЗМІ «мусують» тему Волинської трагедії.

11 липня Польща Відзначає так званий День пам’яті жертв Волинської різні. Але для нас це все-таки Волинська трагедія, оскільки під час неї загинуло близько 20 тисяч українців. Кількість загиблих поляків не озвучена, тому що є розбіжності….. Але чому, постає закономірне питання?

З приходом до влади Польщі партії «Право і справедливість» знову загострилась проблема Волинської трагедії 1943 р. Формулу, розроблену 15 років тому істориками двох держав «Прощаємо і просимо вибачення», яку підтримали президенти двох країн Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський, відкидає польська сторона.

Колишній директор Українського інституту історичної пам`яті Володимир В`ятрович справедливо пише щодо постанови Сейму: «Це абсолютно неправильно з історичної точки зору. У період німецької окупації ні поляки, ні українці повною мірою не конт­ролювали ситуацію. У ході цього протистояння обидві сторони були катами і жертвами. Це спроба зафіксувати односторонню вину українців, спроба приховати злочинні факти з боку польського підпілля і масові жертви з боку українського населення».

Пам`ятаємо і світлі сторінки нашої спільної історії, коли козаки під керівництвом польського короля Яна ІІІ Собеського у 1683 р. під Віднем врятували Європу від турецької навали, коли війська Юзефа Пілсудського та Симона Петлюри зупинили на Віслі більшовицьку армію. Ми пам`ятаємо, що в 1991 р. Польща першою у світі визнала українську незалежність. Сьогодні кращі сини і дочки нашої держави проливають кров у війні з російським агресором, рятуючи Європу і весь цивілізований світ від путінської навали.

Події Волинської трагедії слід розглядати у контексті Другої світової війни, зокрема, німецько-радянської. Якраз у цей час (липень-серпень 1943 р.) тривала битва на Курській дузі, яка завершила корінний перелом подій війни на користь радянських військ. Фронт наближався до Західної України. Постало питання: що буде із західноукраїнськими землями, які до 1939 р. належали Польщі?

Після поділу Гітлером і Сталіном Польщі ці землі віддали СРСР. Для Радянського Союзу було важливо їх юридично закріпити у своєму складі. В інтересах Польщі – повернути собі. ОУН-УПА бачили ці землі українськими і хотіли використати Другу світову війну як шанс здобути незалежність України. Відповідно Волинь і Галичина стали ареною боротьби, в якій постраждали місцеві жителі.

Теперішнє «розкручування» цієї теми вигідне Росії. Теперішня польська політична сила «Право і справедливість» спеціально чи несвідомо підігрує Росії. Для України цей факт – негативний.

Ми не можемо відмовлятися від своєї історії на догоду іншим державам. Минуле не повинно сіяти міжнаціональну ворожнечу.