Так склалось, що в Україні станом на 1991 рік тільки Рівненська АЕС перебувала під управлінням союзно-республіканського органу – Міністерства енергетики і електрифікації Української РСР. Всі інші АЕС знаходились у віданні Дежатоменергопрому СРСР.

Про це спеціально для Файної Сторінки розповів фахівець із ядерної безпеки України Володимир Усатенко.

Відповідно, вся проектно конструкторська документація, генеральні плани АЕС і їх міст- супутників під грифом таємності зберігалась у відповідних московських архівах.

В 1991 році, після проголошення незалежності, трапилась пожежа на другому енергоблоці ЧАЕС і російські відомства не стали брати на себе відповідальність за наслідки аварій на АЕС, що знаходилися на території України.

Саме тому виникла необхідність створення робочої групи з розробки концепції державного регулювання ядерної і радіаційної безпеки і управління ядерною галуззю України.

Мені довелося очолити цю групу і завдяки участі в розробці основоположних принципів безпечного використання ядерної енергії знаних фахівців-практиків і науковців профільних наукових установ України ця концепція була прийнята Верховною Радою України, як основа ядерного законодавства України.

Разом із тим за весь цей час і навіть після подій 2014 року українська влада не зробила жодних висновків та не переорієнтувала цю галузь на незалежність він росії, а можновладці часто використовували її як можливість поживитись там де дають більший відкат.

Крім того не було створено спеціальний силовий орган для охороних ядернхи об’єктів України, як того вимагає природній стан речей і для економії витрат ці обов’язки просто були покладені на Національну гвардію України, що принципово не пристосована для цієї стправи.

Тому в майбутньому ці питання повинні стояти гостро, оскільки вже відомо, що ядерні об’єкти не пробачають помилок.