На Донбасі йдуть інтенсивні бойові дії на рівні 2015-2016 року, щодня гинуть та зазнають порання наші військові, а влада, як в рот води набрала. Жодного слова співчуття, жодного рішення чи реакції – наче там не українські хлопці гинуть, а якісь чужі найманці.

Невже в країні немає головнокомандувача, спікера, прем’єр-міністра, секретаря РНБО? Чи вони так зайнятті, що не бачать війни? Чи це і є обіцяний швидкий мир – не згадувати про загиблих?

Розумію, що активні бойові дії не вкладаються в конструкцію із проведенням виборів на окупованому Донбасі в жовтні та відновлення стосунків з Росією, але там ллється кров і цього не бачити – це просто наплювати на країну та матерів, які втратили синів, та жінок та дітей, які втратили чоловіків та батьків.

Сьогодні вже очевидно, що постійні поступки Росії не роблять її більш договороздатною. Їй зажди буде мало, аж поки України не стане союзною республікою в її складі. Тому владі потрібно шукати інший шлях, аніж намагатися не дратувати Кремль та удавати, що на Донбасі все нормально, просто іноді «постреливают».