Якби Рейху вдалось реалізувати задумане, хід вінйти міг бути кардинально іншим.

Упродовж Другої світової війни на територіях бойових дій для транспортування військ і важкого озброєння активно використовували планери. Їх перевозили на літаках, зокрема бомбардувальниках. Коли ж планери відчіпляли від буксира, то вони могли продовжувати політ ще десятки кілометрів, і, в підсумку, безшумно приземлятися на невеликих ґрунтових майданчиках.

Про це пише Екоінвест за матеріалами 24tv.

Тож у 1940 році керівництву Третього Рейху спало на думку створити гігантський планер, який вражав би ворогів навіть своїм виглядом. 

Ідея створення планера

Після виникнення проблем під час десантної операції на Британських островах, у Німеччині постало питання розробити планер, який був би здатний транспортувати самохідні установки разом з екіпажем. Технічний департамент місцевого міністерства авіації негайно надіслав список вимог авіабудівним компаніям “Юнкерс” і “Массершмітт”. 

Вони вимагали, щоб ескіз був готовий менше ніж через місяць – до 1 листопада 1940 року. Водночас серійне виробництво мали б розпочати майже одночасно із розробкою. Кожна компанія готувалася до випуску 100 гігантських планерів.

Конструювання планера

Здавалося, що “Юнкерсу” проєкт, який отримав кодову назву “Операція Варшава”, вдається на славу. Уже з середини жовтня працівники заводу розпочали конструювання планера. Через його гігантські розміри “Юнкерс 322” спершу назвали “Голіафом”.

Роботою над проєктом керував конструктор Генріх Хертель. Уже 31 жовтня 1941 року “Голіаф” представили Технічному департаменту, який схвалив такий результат, і через декілька днів наказав удвічі збільшити обсяги виготовлення транспорту. 

Підбір матеріалів для виготовлення літака

Однією з вимог правління було обмеження на використання ресурсів, тож усі планери мали конструювати виключно з деревини. Таке рішення було виваженим, зважаючи на те, що подібні зразки – це одноразові конструкції. Після того, як вони приземлилися у віддаленому куточку, їх нечасто можна було відбуксувати назад.

Тож для виробництва використовували найдешевші матеріали. Проте, це створило додаткові складнощі для компаній, адже вони ніколи не мали справи з деревом. Усі їхні попередні розробки були зі щільного металу. Окрім того, департамент затвердив нову назву повітряного монстра – “Мамонт”.

Задля виготовлення сотень велетенських планерів компанії довелося використовувати всю деревину, яку вони тільки змогли отримати. Кожен “Мамонт” був 30 метрів завдовжки та 10 – заввишки, а розмах лише одного крила сягав 62 метрів. Окрім того, на планері були спеціальні установки для стрільби, обладнані під кулемети MG-15 або MG-131.

Проблеми в конструюванні

На останніх етапах конструювання в “Юнкерса” почалися невдачі. Лонжерони не витримували навіть 60-відсоткового навантаження, а якісної деревини було обмаль. Незважаючи на це, 30 серійних “Юнкерс 322” вже були майже готовими.

Спостерігаючи за розробкою, один із керівників повітряних сил Третього Рейху Ернст Удет, заявив, що гігантський планер не буде стійким, навіть якщо його вдасться підняти в повітря.

Окрім проєктування самого “Мамонта”, була необхідність у створенні транспортного візка для нього. Він мав витримати вагу навантаженого планера. Це було нелегким завданням для працівників компанії. Зрештою візок було створено зі сталевих труб, і сам він важив понад вісім тонн.

Транспортування створеного планера

“Юнкерс 322” був готовим до першого злету лише у квітні 1941 року. Один екземпляр був завершений повністю, решта планерів перебували на різних стадіях збірки.

Невдачу цієї операції було помітно вже під час пробного злету. Літак, який транспортував прикріплений планер, на повній потужності зміг відірвати “Мамонта” від землі лише в кінці злітної смуги. Він відразу скинув візок, уламки якого зрикошетили в планер.

Пілот намагався вирівняти транспортний засіб, проте планер піднявся вище та зачепив хвіст буксира. Невдовзі йому довелося відчепити “Мамонта”, оскільки й самому загрожувало падіння. Планер приземлився за двісті метрів, через два тижні його відбуксували назад на завод.

Закриття проєкту

Конструктори “Юнкерса” не планували здаватися. Відразу після невдалої спроби, вони почали вдосконалювати свої розробки. Проте, після декількох наступних польотів, які щоразу завершувалися фіаско, усім стало очевидно, що “операція Варшава” приречена на крах.

Характеристики “Мамонта” були дуже поганими. Уже в травні Технічний департамент наказав “Юнкерс” припинити роботи з конструювання планера. Через декілька тижнів усі виготовлені одиниці розрізали на дрова для газогенераторних машин. Задля створення “Мамонта” з державної казни було списано понад 45 мільйонів марок.

Але невдача з розробкою велетенського планера не зупинила керівництво Третього Рейху від подальших ідей створення гігантської техніки. Протягом наступних років вони ще не раз планували здивувати світ монстрами військової техніки.