Після російської атаки на кораблі українських ВМС, що сталися у неділю, росіяни утримують не лише українських політичних в’язнів, а й військовополонених.

Це – важлива зміна, і Україна розраховує на конкретні дії західних партнерів. Про наші очікування та про те, чому перші заяви Заходу можуть здаватися “беззубими”, у бліц-інтерв’ю “Європейській правді” розповів міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

– Чого ми чекаємо від міжнародної спільноти?

– По-перше, нам потрібні від них не тільки заяви.

Ми чекаємо, що крім заяв на підтримку України, наші партнери будуть жорстко комунікувати з Росією щодо звільнення наших полонених.

Я підкреслю цей термін:

у нас тепер є не тільки політв’язні, а саме військовополонені, оскільки це був акт агресії.

Я буду зараз говорити з президентом Червоного хреста Петером Маурером про те, що вони мають залучатися до цього процесу – з’ясувати, в якому стані наші бійці, що з ними зараз, і, звісно ж, допомогти нам їх звільнити.

Отже, перше, чого ми чекаємо просто зараз від міжнародних партнерів – це звільнення наших військовополонених.

Друге – це звільнення наших суден. Це два перших питання, і вони є ключовими.

Крім того, ми будемо піднімати питання збільшення тиску на Російську Федерацію і посилення санкцій.

– Якісь переговори плануються?

– Просто зараз будуть переговори з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом (згодом стало відомо, що генсек погодився зібрати термінове засідання Комісії Україна-НАТО і Угорщина не стала цьому перешкоджати. – ЄП).

Якщо ж говорити про важливі події, на яких можуть відкриватися можливості впливу на РФ – то це, зокрема, саміт G20, який розпочнеться в Буенос-Айресі вже 30 листопада. Ми вже домовляємося з партнерами, щоб вони побудували там чітку лінію комунікації.

Є й інші речі та ідеї, про які я не можу говорити в деталях, але зазначу, що йдеться про чорноморську безпеку, про посилення присутності наших партнерів у Чорному морі.

– Кого саме?

– Зокрема, НАТО, але не лише їх. Вибачте, країни я поки назвати не можу. В тому числі йдеться про зростання військової присутності, про ефективніший моніторинг ситуації у Чорному морі, про ефективніший обмін інформацією між Україною та партнерами.

– Ви наголосили, що у Росії тепер є українські військовополонені. Чи означає це, що ми юридично визнаємо свою війну з РФ?

– Безумовно. Ми вважаємо, що це війна.

Подивіться, чим вчорашня ситуація відрізняється від усіх попередніх.

По-перше, протягом доби відбулося декілька актів агресії проти України. Підкреслю, йдеться про кілька актів агресії: не тільки обстріли і захоплення, а й сам таран. За визначенням, запровадженим резолюцією Генасамблеї ООН №3314, це – теж акт агресії, і я сьогодні у Верховній раді також про це буду говорити.

По-друге, досі всі акти російської агресії проти України відбувалися на нашій території. Ця агресія відбулася не тільки на нашій території, а й у нейтральних водах – за межами 12-мильної зони від берега. І це також має значення.

По-третє, російські військові відкрито застосували зброю проти українських військових, не приховуючи, що стріляли саме вони. І це нова ситуація, це сталося вперше, адже досі вони намагалися щонайменше ховатися.

Отже, учора Росія перейшла всі теоретично можливі червоні лінії.

За цією ситуацією нових червоних ліній вже немає.

– Ви задоволені тією реакцією, яку ми почули минулої ночі від ЄС та від НАТО?

– Я розумію, про що йдеться, але хочу вас попросити: ви їх не звинувачуйте.

Я поясню, чому окремі заяви могли декого здивувати. Річ у тім, що наші друзі підготували та узгодили свої заяви ще до того моменту, як відбувся обстріл наших суден і вони були захоплені.

Приміром, із Федерікою Могеріні я спілкувався, коли вона була на саміті, тоді був ще ранок. За підсумками цієї розмови вони підготували заяву і її видали. Але так вийшло, що вже після того відбувалися подальші події. Тому не звертайте уваги на те, що там немає жорстких тез – річ у тому, що текст не враховує ключових подій.

Далі заяви з ЄС будуть іншими.

Подивіться, для порівняння, що сказала Христя Фріланд – а з нею я розмовляв, коли була 4 ранку. І, відповідно заява Канади була зовсім іншою.

– Останній момент з приводу війни. Що це означає для України і які це несе ризики, якщо ми оголошуємо, що йде війна? Чи є ризик для фінансування МВФ чи інших важливих для України речей?

– Воєнний стан не означає, що ми тепер повністю у стані війни.

І це не суперечить тому, що є наші військовополонені – бо є акти агресії.

А щодо вашого запитання – то ми будемо працювати з усіма міжнародними фінансовими інституціями таким чином, щоби довести, що з нами можна продовжувати працювати. Ми готові пояснити, довести і обґрунтувати, що ті програми, які ми здійснюємо, можуть продовжуватися і надалі.

Інтерв’ю взяв: Сергій Сидоренко