У східній частині великого вулканічного району, розташованого на захід від Неаполя, знаходиться невелика печера. За даними нещодавно проведених досліджень, ця печера можливо була побудована людьми як давня парильня. Однак пізніше вона перетворилася на популярний атракціон, який влаштовували місцеві гіди для багатих туристів. Для цього вони брали з собою собаку, яка втрачала свідомість після кількох хвилин перебування в печері.

Для того, щоб привести собаку до тями, її виносили з печери і занурювали в розташоване поблизу озеро. Могли і не встигнути – тоді тварина помирала. Люди при цьому не відчували в печері ніякого дискомфорту – ні від смерті собаки, ні від будь-яких інших причин. У чому ж був секрет?

Але спочатку – трохи про цю місцевість.

Дана печера, яка, до речі, так і називається – Собача, Grotta del Cane. Вона знаходиться у вулканічному районі на заході від Неаполя. Вся ця область називається Флегрійскі поля. Тут і зараз спостерігається слабка вулканічна активність, яка проявляється у вигляді численних вируючих грязьових вулканів та джерел гарячих газів і випарів, які називаються фумаролами.

А в 18-19 століттях серед забезпечених представників європейського суспільства (точніше – серед їхніх дітей) стала користуватися популярністю подорож Гран-тур. Вона являла собою поїздки в освітніх цілях по Франції, Італії, Центральній Європі, рідше – Іспанії та Святих місцях. У цю подорож також відправлялися і російські аристократи – через Німеччину і Швейцарію в Париж і Лондон.

Однак одним з найулюбленіших місць туристів була Італія. І ось окремий інтерес у мандрівників викликала Собача печера під Неаполем. Гіди привозили своїх клієнтів до печери і пропонували своїми очима постежити за цікавим, як їм здавалося, експериментом.

Для цього слід було обзавестися хоча б однієї собакою. Тварина заходила в печеру разом з людьми, але через короткий проміжок часу втрачала свідомість.

На екскурсії в печері побувало багато відомих туристів, такі як Гете, Олександр Дюма, Марк Твен, Іван Сєченов. Деякі з них залишили описи цього природного явища в своїх записах. Крім того Собачу печеру зобразили на своїх картинах кілька європейських художників. У науковій літературі того часу також часто описувалася печера в якості ілюстрації перепаду щільності різних газів.

Справа в тому, що причиною такого різкого погіршення самопочуття у тварин було накопичився на дні печери вуглекислого газу. Можна сказати, це було таке печерне озеро газу глибиною всього лише близько тридцяти сантиметрів.

Зрозуміло, що на людей, які знаходяться в печері, озеро вуглекислого газу не чинило жодного впливу – люди в печері дихали цілком нормальним повітрям. Однак для тварин, які нижче людей, перебування в печері могло стати фатальним. Адже концентрація скупченого в озері вуглекислого газу становила майже 10%.

Через якийсь час, а точніше – в 1870 році, вхід до печери закрили від відвідувачів. Але, звичайно, не з жалю до собак – не ті тоді були звичаї. Озеро Аньян, в яке саме занурювали собак, щоб привести до тями, виявилося сильно забрудненим і місце це втратило свою привабливість. Так, люди сюди приходили не тільки подивитися, як вмирають собаки, але ще й помилуватися природою.

Правда, з недавнього часу за відновлення цієї колись популярної пам’ятки взялися волонтери. Навряд чи вони будуть також показувати досліди з собаками, але цілком можливо, що таке ось неоднозначне минуле цього місця зможе знову залучити сюди туристів. Поки ж, як видно на зображенні вище, виглядає тут все явно не дуже привабливо.