Днями самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко повідомив, що значна частина російської ядерної зброї вже завезена до країни. За його словами, за збереження російської ядерної зброї він несе персональну відповідальність, а обслуговувати її будуть російські військові, адже в білоруських немає необхідного досвіду. Крім того, мережею поширюється відео, як міністр оборони Білорусі прийшов до Лукашенка з ядерною бомбою – щоправда, мініатюрою. Про що говорять ці заяви та кроки щодо російської ядерної зброї в Білорусі – своїми думками в етері Апостроф TV поділився політолог Олег Саакян.

Це треба сприймати з посмішкою. Це кампанія з залякування, яка містить в собі різні статті різних Караганових та інших персонажів. Паралельно з цим це нагадування про ядерну боєголовку путіним. Плюс до цього – такі нібито кумедні випадки, коли дарують ніби статуетку бомби. Лукашенко демонструє, що він ніби розбирається: “Це стара, чого ж ти стару привіз, треба нову”.

Читайте: Нічим не відрізняється від “звичайної”: що відомо про ядерну зброю, яку Кремль планує розмістити в Білорусі

Це все спектакль для західних глядачів, тому що ядерний страх дуже серйозно присутній на Заході. І це об’єктивна реальність. Росія це чудово розуміє. Росіяни робили низку соціологічних досліджень, роблять їх постійно, і зараз продовжують робити. Вони знімають зрізи європейських соціальних мереж, відслідковують соціально-політичні настрої. Вони розуміють, що такі настрої присутні, і намагаються бити в цю тріщинку для того, щоб завалити стіну.

Інша справа, що цілою низкою недолугих кроків вони самі собі звужують поле маневру. Немає такого шансу і такої можливості, якою б росія могла знехтувати. На наше щастя, росіяни діють як ведмідь у посудній крамниці. Нічого не можуть, хоча задуми серйозні. Зрозуміло, що вони працювали, чітко розуміючи ситуацію і настрої в Європі. Тому це треба просто розглядати як один із елементів ядерного шантажу.

Найцікавіше, що на Заході це викликає певний острах. А от застосування ядерної зброї зі сторони Білорусі взагалі ніхто не боїться, тому що жодної різниці, чи вона знаходиться на території Білорусі, чи на території росії, немає. Є Калінінград – звідти так само можна вистрілити по країнах Балтії та Польщі. Ракетами повітряного базування можна стріляти хоч з російського повітряного простору, хоч з білоруського. Для “Кинджалу” це буде дві хвилини льоту. Можна бити з морського базування – нікуди не дівся Балтійський флот росії.

Тобто з точки зору воєнної логіки тут нічого не змінюється. З політичної – частково. Ризики зростають, тому що розповзається ядерна зброя. Тобто це ще один до крок підмивання ядерного балансу в світі.

Також це було покликано не стільки для загроз, скільки для того, щоб гарантувати для себе неможливість відкриття Україною другого фронту на території Білорусі. До певного моменту росія погрожувала тим, що може бути наступ з території Білорусі. Відповідно, це був такий кинджал, який навис над столицею. З боку України зрозуміло, що це була глуха оборона. Зрозуміло, що у випадку, якщо б рф пішла атакою з Білорусі, то лінія фронту автоматично розширилася б. Цілком вірогідно, що через крок стало би проблемою для росії тримати таку широку лінію фронту. Ми бачимо, що вони сьогоднішню ледь утримують, набудувавши цілу низку оборонних фортифікацій. До того їх вибивали по різних територіях.

Росіяни не могли вести бойові дії на широкій лінії фронту – у них просто не вистачає техніки і людей для цього. Тому Білорусь для них – потенційна дірка в їхній лінії оборони. Тепер же ситуація перегралася. І наявність ядерної зброї в Лукашенка, який весь час акцентує, що “якщо на нас нападуть, я не побоюся використати” – то це фактично меседж для того, щоб Україна не перейшла білоруський кордон. Мовляв, у Лукашенка є та “ядрена бомба”, якою він точно захоче скористатися.

З приводу психологічного ефекту, то на Заході він може бути, залежить від ефективності їхніх кроків. Але найцікавіше, що на Сході при цьому – умовно в Китаї, в Середній Азії – ці кроки викликають роздратування. Так, для них це сьогодні не пряма ядерна загроза, вони не бояться, що росія буде бомбити Алмати або Шанхай. Але вони чудово розуміють, що якщо росія використає ядерну зброю або влаштує теракт на Запорізькій АЕС, то існуючий ядерний баланс буде порушено. А це створює низку загроз для Китаю і підриває його міжнародну вагу. Тобто обнуляє ядерні акції Піднебесної. І це не входить в їхні інтереси, навпаки – це загроза їхнім національним інтересам, чому Китай так прямо і заявляє, що вони проти використання ядерної зброї і навіть проти таких погроз.

Щодо того, чи може Лукашенко самотужки використовувати ядерну зброю, то не отримав він такого права. Відповідальність в будь-якому разі несе путін, російське керівництво і російська держава, тому що це їхня ядерна зброя, і вони брали на себе гарантії по нерозповсюдженню цієї ядерної зброї і непередачі її іншим сторонам. Тому в будь-якому разі це російська зброя на території Білорусі. Якщо Лукашенко від імені путіна може ухвалити це рішення, окей, це їхня проблема, як колективний путін ухвалює це рішення.

Та Лукашенко є більш виваженим, прагматичним і цинічним політиком, ніж путін. У того якісь історичні “реконструкторські” ідеї проскакують і формують його позицію, судячи з усього. Лукашенко ж цинічно бореться за своє виживання. Тому тут ні загроз у випадку, якщо путін дійсно делегував це право Лукашенкові, я не бачу особливих, ні можливості того, що російська федерація таким чином відчужує від себе відповідальність. Вона залишається за ними. На території Лукашенка знаходиться російська ядерна зброя і ніяк інакше.