Поки Луккашенко зализував ганьбу путіна Кремль виставив його ядерним дурнем

Поки Луккашенко зализував ганьбу путіна Кремль виставив його ядерним дурнем

Розміщення російської тактичної ядерної зброї на території Білорусі не порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, заявив заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков.

— Кроки, вжиті нами в рамках єдиного оборонного простору «союзної держави», мають вимушений характер. При цьому вони не виходять за межі наших міжнародних зобов’язань, у тому числі за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Необхідно вкотре наголосити: контроль над російською ядерною зброєю не передається» , — зазначив він.

Рябков при цьому наголосив, що критика розміщення російської ядерної зброї на білоруській території найчастіше звучить із західних столиць і «не може не викликати здивування».

Цікаво, які ж почуття у заступника Лаврова викликають заяви, які регулярно звучать з Мінська, і явно дисонують із цим категоричним «контроль не передається»?

Ось кілька цитат із недавнього виступу білоруського правителя перед журналістами:

— Спершу я просив Путіна. Потім я наполегливо по-дружньому зажадав — поверни мені поки що цю зброю (тактичну, а не стратегічну ядерну зброю). Мені цього достатньо. (…) Не дай боже мені доведеться приймати рішення на застосування цієї зброї в сучасний час. Але жодного вагання не буде, якщо проти нас буде агресія.

Так, у цих словах немає буквального твердження про те, що саме Мінськ контролюватиме російське ТЯЗ. Але з іншого боку, навіщо вимагати повернути те, чим ти не зможеш скористатися особисто? І тим більше, як у такому разі (не дай боже) приймати рішення про застосування чогось, що тобі непідконтрольно?

Втім, заступник глави МЗС Росії на цьому не обмежився:

— На тлі різкого загострення загроз нашій безпеці внаслідок розпалювання Заходом української кризи та проголошеного курсу на завдання Росії стратегічної поразки цей фактор набув особливого значення, зажадав відповідної реакції, включаючи військово-технічні заходи реагування.

Як і в першому випадку, це можна розцінювати як відповідь не тільки Києву та його західним партнерам, а й найближчому союзнику, переконаному, що причина застосування такої зброї може бути лише одна — агресія проти Білорусі.