Світу давно відома формула утворення ґрунту, яку запропонував основоположник наукового ґрунтознавства Василь Докучаєв: ґрунт утворюється під впливом клімату, рельєфу, гірських порід, живих організмів і часу.

Спочатку ґрунт формується на мінеральному субстраті — ґрунтоутворюючій породі. Це може бути намитий річкою пісок, матеріал, принесений льодовиком, або оголення скельних порід. На цьому субстраті починається послідовна зміна угруповань живих організмів, які змінюють ґрунтоутворюючу породу. Спочатку це мікроорганізми, наприклад самодостатні ціанобактерії. Вони можуть споживати вуглекислий газ і молекулярний азот прямо з повітря — більше їм практично нічого не потрібно, тільки повітря і поверхня, де жити. Лишайники також активні «піонери» ґрунтоутворення, вони можуть рости на голих скелях, на піску, переживати довгий брак води і екстремальні температури.

Під впливом клімату і живих організмів порода починає фізично руйнуватись, поступово збагачуватись органічною речовиною, і з часом на ній поселяються рослини. Як правило, водорості, лишайники і мохи змінюються трав’янистими рослинами, кущами, а потім деревами, але залежно від конкретного місця і природної зони ця схема може змінюватись.

Рослини — основний фактор утворення ґрунту, вони приносять нові органічні речовини, впливають на структуру ґрунту, підтримують життя грибів, мікроорганізмів і ґрунтових тварин. Рослини створюють ґрунт, але й властивості ґрунту, в свою чергу, визначають, які рослини зможуть на ньому жити. Склад рослинного покриву сильно залежить від розміру ґрунтових частинок, від реакції середовища, кислої або лужної, від кількості поживних речовин. У всіх видів рослин свої вимоги: осоки полюбляють вологі ґрунти, сосни — піщані і кам’янисті, кропива і малина краще ростуть на ґрунтах, багатих на азот, і так далі.

Розвинений рослинний покрив підтримує існування численної ґрунтової фауни. В ґрунті живуть комахи, багатоніжки, кліщі, дощові черв’яки. Вони також роблять істотний внесок в ґрунтоутворення, подрібнюючи і перемішуючи рослинні залишки. Якби не ґрунтові тварини, опалі частини рослин накопичувались би на поверхні ґрунту і розкладались дуже повільно.

Залежно від зовнішніх умов утворення ґрунту з нуля може займати від десятків до сотень і тисяч років. Однак це не означає, що в якийсь момент процеси ґрунтоутворення зупиняються — рослини, клімат та інші чинники продовжують поступово змінювати властивості ґрунту. Одним з таких факторів є людина. Наприклад, тисячі років зрошуваного землеробства в передгір’ях Середньої Азії створили там особливий тип ґрунту — зрошувані сіроземи.

Більшість ґрунтів на Землі почали формуватись в кінці останніх зледенінь, їх вік зрідка перевищує 7-10 тисяч років. Найдавніші ґрунти розташовані в тропічних областях — їх вік може налічувати мільйони років. Ґрунтоутворення — повільний процес, і багато ґрунтів уразливі до людської діяльності. При зведенні природної рослинності, надмірному розорюванні або ерозії ґрунт може деградувати, і на його відновлення знадобиться довгий час.