У свідомості, як язичників, так і християн, воду завжди наділяли магічними властивостями. Вона використовувалася в різних обрядових діях.

У традиційній культурі особливу цінність представляла так звана «непочата вода», яка набирається в певний час за строгим алгоримом дій.

Вважалось, що така вода володіє найпотужнішою цілющою дією і сакральною силою, наповнювали нею посудину до появи перших сонячних променів, коли ще жоден смертний НЕ черпав води з цього джерела.

«Непочату воду» ще низвали незайманою або непитою водою, в якій за ніч акумулювалися і примножувались чудодійні чари.

Час водозбору

В народному світогляді, найбільшу цінність представляла «непочата вода» набрана рано вранці, яка в переддень Різдва, Нового року, Стрітення, Великого Четверга, Великої П’ятниці і дня Івана Купала.

Залежно від того у яку дату набиралася вода, вона нарікалася різдвяною або новорічною, Стрітенською або купальською, четверговою або п’ятничною.

У разі крайньої необхідності, ходити за магічною водою можна було в будь-який день календаря, хоча вважалося, що найсильнішими властивостями вона заряджалась у ніч із середи на четвер.

Місце водозбору

Набирати «непочату воду» можна було з джерел, струмків, колодязів, річок. Для посилення магічного ефекту люди, в міру можливостей, приносили і змішували незайману воду з трьох, семи, а ще краще з дев’яти різних джерел.

Зачерпнувши живильну вологу, люди як дарунок водоймі прив’язували на гілки прибережних дерев і кущів клапті, відрізи полотна, невеликі предмети одягу або нитки.

Метод водозбору

Щоб «непочата вода» не втратила своєї чудодійної сили, той, хто вирушав за нею до світанку, повинен був дотримати кілька стого незаперечних правил.

Вирушати в дорогу необхідно було натщесерце і, головним чином, мовчки: людині заборонено було вітатися з ким-небудь і відгукуватися на чийсь голос.

За переказами зачерпувати «непиту» воду можна було тільки новою посудиною, тобто глечиком чи відром, яке не повинно бути виготовлене із чавуну.

Наповнювати ємність належало тільки з першого разу, ні в якому разі не доливаючи повторно і не розливаючи з нього воду. Якщо цілюща протічна вода бралася з колодязя, то черпати потрібно було проти руху сонця, тобто із заходу на схід, а якщо з річки – то проти течії.

Повертатися додому також належало в мовчанні, при цьому строго-настрого заборонялося озиратися назад. У світлиці (вдома) ніхто з домочадців не мав права доторкатися до принесеної води або пити її без потреби.

Лікування

Однією з областей застосування «непочатої води» була профілактика і лікування дитячих хвороб. Прихворілого малюка поїли цією цілющою водою, потім змочували нею його обличчя, ручки і ніжки, а воду, що залишилася зливали під будь-яке дерево. За забобонним звичаєм, вважалося, для повного одужання дитини, дорослий повинен був протягом 40 днів повторювати цю церемонію, іноді кидаючи в принесену воду вугілля з печі, зерна або срібні монети, що додавали їй додаткову силу.

За старих часів вважали, що «непочату воду» для купання малюків можна було приносити в чорній ємності, її дозволялося змішувати з освяченою водохресною водою і підігрівати: для дівчаток в глечику, щоб була стрункою панянкою, а для хлопчиків в горщику, щоб став сильним хлопцем.

Цілющі властивості «непочатої води» поширювалися і на хворих дорослих, які вмивалися і втамовували спрагу нею.

Підходила вона і для породіль, які вірили, що випивши такої водиці і скупавшись у ній, зберігали здатність тривалий час годувати малюка грудним молоком, кількість якого не зменшувалася.

Але перш ніж використовувати «непочату воду» для зцілення її після занесення в будинок заговорювали. Для цього застосовувалися такі слова-шепотіння, як: «Велика Прамати вода. Омий тіло моє, душу мою, змий з мене тугу-печаль, біль і хвороби, думи мої тяжкі. Розчини, Велика Прамати, біди мої і сотвори мене заново…» або «Перший день понеділок, другий день вівторок, третій середа, тобі на допомогу вода. Ти, земля Тетяно, і ти, вода Уляно, очищала коріння і кремінь, очищуй його серце і від крові, від кісток, від нутра – живота».

Обрядова випічка

Іноді наші пращури «непочату воду» використовували для замісу обрядової випічки. Вважають, що ця традиція могла бути перейнята у болгар, які в Юієвий день обов’язково заготовляли хлібну закваску на «квітчатій воді» – , яку принесли на світанку з трьох різних джерел в посудині з рослинними візерунками. Про це народному звичаї писав відомий болгарський етнограф Димитр Маринов. Він додає, що за магічною вологою для обрядової випічки мали право вирушати тільки дівчата і хлопці, чиї батько й мати були живі і перебували в доброму здоров’ї. Спечений на «квітчатій воді» хліб дарували рідним і близьким для благополуччя і міцного здоров’я.

Захисні функції

Люди вірили в те, що «непочата вода» оберігає від ворожої магії і вроків, часто використовували для окроплення вуликів і домашньої худоби, господарських будівель і городу.

Для захисту будинку від поганих сил при будівництві хати закладали в один їх кутів фундаменту посудину з «непочатої водою», а, щоб забезпечити собі матеріальне благополуччя, в основі якого лежав хороший урожай, закопували ємність з цілющою вологою на поле або в саду.

Ця ж вода допомагала зняти порчу та вроки, для чого проводився спеціальний ритуал.

У принесену до сходу сонця воду скидали вуглинки, що залишилися після спалювання колючих рослин – шипшини, кропиви, глоду. Цей розчин перекидали на дно встановленого в дверному отворі перевернутого відра, і запрошували гіпотетичну жертву вроків чи злої магії вдивитися в воду, щоб побачити причину ворожби і людини яка наслала її.

Після закінчення захисної церемонії воду зливали в миску, а потім наливали її за пазуху людини, над якою проводилися ритуальні дії, попередньо давши зробити кілька ковтків магічної води.