Маруся Клімова, на прізвисько Мурка, була реальним персонажем – агентом МУРа, який перебував під прикриттям

На теренах колишнього совка, мабуть, головним блатним шлягером можна було назвати “Мурку“. Складно було знайти громадянина СРСР, який не чув цю пісню хоч раз. Її вважали чи не гімном у кримінальних колах.

Але мало хто знає, в сюжеті насправді зашифрована розповідь про секретне завдання ЧК. Маруся Клімова була не вигаданим персонажем, а реальним агентом МУРа, який перебував під прикриттям на прізвисько Мурка.

Як відомо, завдяки одеським архівам, автором пісні був поет Яків Ядов, а композитором – Оскар Строк.

Коли ж “Мурка” здобула небувалу популярність у кримінальному світі, автори вважали за краще приховати своє авторство даного “шедевра”, побоюючись репресій. У 1921-1923 рр. в Одесі кожен знав історію Мурки, але далеко не кожен був в курсі, що – вона таємний агент.

Фраза “Прибыла в Одессу банда из Амура” мала кілька варіантів, серед яких “з Петрограда”, “з Ростова” і “МУРа”. Останній варіант найбільш правдоподібний. Рядок “И за ней следила Губчека” дозволяє припустити, що дія розгорталося з 1918 по 1922 рр., т. к. Губернська надзвичайна комісія після 1922 року була розформована.

Московський кримінальний розшук (на рос. МУР) утворили в 1918 році. Після Жовтневої революції в містах процвітав бандитизм. Для “зачистки” кримінальної верхівки в Одесу була спрямована опергрупа з Москви. Легенда опрацьовувалася близько півроку, і основною дійовою особою в ній стала Марія Клімова. Завдання якої було впровадитися в банду і закохати в себе її ватажка на прізвисько “Брилліант”.

Як з’ясувалося завдяки рядкам “Там сидела Мурка в кожаной тужурке, и из-под полы торчал наган”, автор пісні знав справжнє обличчя героїні. У той час звичайні, і тим більше, злодійські дівчата не одягалися так. Такий образ типовий для представників ЧК.

Остання фраза “… и за это пулю получай” опосередковано передбачає кончину Мурки.

Численні пошуки її могили не увінчалися успіхом. До того ж в архівах є облікова картка на ім’я Климової Марії Прокопівни (1897 р.) в званні капітана. Виходить, що на момент проведення операції їй було всього 25 років, а звання з’явилося тільки в середині 1930-х років.

З цього випливає, що Мурка могла вижити після справи в Одесі. Після чого благополучно продовжити службу.