Можливо ви будете здивовані, але пізно ввечері 31 жовтня 1961 року, коли весь англо-саксонський світ відзначав Хеллоуїн, на Красній площі в Москві проходив захід, який абсолютно вписувалося в контекст «чужого» свята. З мавзолею виносили тіло Сталіна.

Чому так поспішали?

Рішення про винесення тіла вождя було прийнято напередодні, 30 жовтня, на закритті з’їзду комуністичної партії. Однак залишається загадкою, чому воно було втілено в рекордно короткі терміни – всього за добу?

Формально ініціаторами винесення тіла виступили трудящі ленінградського Кіровського машинобудівного заводу, а якийсь делегат І. Спиридонов від імені Ленінградської парторганізації озвучив її з’їзду.

Рішення було прийнято одноголосно. Уже вранці, інформація була опублікована в газеті «Правда». Ймовірно, влада таким чином попереджала негативну суспільну реакцію, але народних хвилювань не було, і перепоховання вирішили почати ввечері.

Можливо, Микита Хрущов, тодішній глава партії, пам’ятаючи, що «русские довго запрягають», вирішив використовувати момент – поки громадяни «швидко не поїхали». Але це навряд чи. Швидше за все, рішення про винесення Сталіна з мавзолею і точна дата перепоховання були визначені задовго до жовтневого з’їзду ЦК КПРС.

Чому в останній день жовтня?

Тут може бути кілька версій. Сама екзотична – про зв’язок виносу тіла Сталіна з західним святом Хеллоуїн. У 1960 році в США відбулося знаменитий виступ Микити Хрущова «з черевиком», глава СРСР дізнався про свято Хеллоуїн.

Допитливий Микита Сергійович просто не міг не помітити гарбузового достатку в Нью-Йорку в середині жовтня і не поцікавитися природою явища. Ймовірно, дізнавшись про зв’язок Хеллоуїна з нечистою силою, він вирішив перенести його в совок – всього на один день.

Більш правдоподібною виглядає інша версія. 30 жовтня 1961 року, що напередодні винесення тіла вождя з мавзолею, в СРСР пройшли випробування найпотужнішої в історії водневої бомби. Швидше за все, лідери Радянського Союзу вирішили пов’язати дві події: у вибуху «цар-бомби» вони побачили відмінний символічний ритуал – прощання з культом Сталіна.

Чому перепоховали біля Кремлівської стіни?

Учасники операції по винесенню Йосипа Віссаріоновича з мавзолею через роки згадували, що спочатку місцем перепоховання було вибрано кладовище Новодівичого монастиря. Від цієї ідеї відмовилися за кілька годин до поховання.

Нібито, влада занепокоїлася, що Сталіна згодом можуть викопати гарячі прихильники вождя, яких в СРСР налічувалося мільйони. Однак дуже слабо віриться, що головні чиновники країни керувалися дбайливим ставленням до тіла вождя. Тоді в чому ж причина?

Треба сказати, що поховання Сталіна біля Кремлівської стіни проходило в надзвичайної секретності – безпосередньо в самій операції брало участь близько 30 осіб. Причому на церемонію прощання не були запрошені навіть найближчі родичі.

Іншими словами, підтвердити, що біля Кремля поховали саме Йосипа Віссаріоновича, крім «засекречених» солдатів і офіцерів з високими чиновниками, нікому.

Після перепоховання по Москві поповзли чутки, що Хрущов поховав під стінами Кремля не тіло «великого керманича», а когось іншого або й зовсім порожню труну. Тіло ж Сталіна, нібито, було спалено в крематорії. Перевірити ці легенди, звичайно, вже не представляється можливим.

Чому перепоховання супроводжувалося парадом?

Увечері 31 жовтня 1961 року Червона площа була перекрита – там повинна була проходити репетиція параду, запланованого на 7 листопада. Коли учасники операції з виносу тіла Сталіна копошилися в мавзолеї, всього лише в кількох десятках метрів від них марширували браві радянські воїни, гула важка військова техніка …

З першого погляду здається, що поєднання репетиції параду з секретної операцією з перепоховання виглядає цілком логічно. Нібито, як згадують учасники виносу тіла, це стало хорошим приводом для закриття Красної площі від сторонніх зівак.

Це виглядає трохи наївно, оскільки Червону площу пізно ввечері навряд чи можна було назвати дуже жвавим місцем – тим більше за часів, коли більшість людей лягало спати годині о дев’ятій-десятій. І вже, звичайно, навряд чи народ став нервувати від перекриття головній площі країни навіть в денний час.

Швидше за все, причина була в іншому. Ймовірно, партійні бонзи Радянського Союзу знову вдалися до улюбленої ними мови символізму. Парад став показовим актом сили і могутності перед «вигнаним» з піраміди мертвим тираном.

Чому зі Сталіна зняли все золото?

Учасник операції з перепоховання, командир окремого полку Федір Конєв, в своїх мемуарах згадує, що при підготовці до перепоховання зі Сталіна зняли золоті погони генералісимуса, зірку Героя Соціалістичної Праці і зрізали на мундирі золоті гудзики, які поміняли на латунні.

Зовсім незрозуміла природа такого рішення – навряд чи золота було шкода вищим чиновникам СРСР! Якщо зняття погонів і ордена ще можна було віднести до своєрідного акту розвінчання, то причому тут гудзики? Навіщо створювати додаткову суєту з пришиванням нових, дешевих?

Тут ми маємо справу або з якимось дуже дивним ритуалом, зрозумілим тільки його учасникам, або з тим, що золоті ґудзики з френча Сталіна забрали собі вищі чиновники держави як трофей, талісмана, або це ще раз підтрверджує, що під стінами Кремля похоронили фейкового Сталіна із підробленими брязкальцями.

Чому мавзолей відкрили на наступний день?

Це виглядає дуже дивно. Вранці 1 листопада перед мавзолеєм вишикувалася традиційна черга. Тарифу, що прикрашала піраміду написом «Ленін-Сталін» закривала тканина з демонструючи самотнє прізвище Володимира Ілліча.

Чому вищі чиновники країни, які звикли страхуватися навіть в дрібницях, вирішили піти на ризик і пустити людей в мавзолей з «одиноким» Леніним? Причому, зі слів очевидців, Червона площа навіть не була додатково посилена охороною.

Невже партійні боси були так упевнені в холоднокровній реакції народу. Відсутність Сталіна і насправді не викликало у відвідувачів негативної реакції, але хто міг тоді взагалі це якось спрогнозувати?

Чи не воднева ж бомба в руках влади так упокорила серця шанувальників Йосипа Віссаріоновича? Мотиви державних мужів і таємницю холоднокровності громадян СРСР, більшість (і вже точно ті, хто готовий був відстояти тригодинну чергу в мавзолей) яких шанувало Сталіна як переможця Великої Вітчизняної війни, ми вже точно ніколи не розгадаємо

Чому пам’ятник на могилі Сталіна встановили тільки через 10 років?

Відразу після поховання тіла Сталіна могилу накрили важкою мармуровою плитою з роками життя вождя. В такому скромному стані вона пробула рівно 10 років, поки в 1970 році плиту не перемінив бюст Йосипа Віссаріоновича роботи скульптора Миколи Томського. Чому саме тоді – не раніше і не пізніше? Адже Микита Хрущов, головний нищитель культу Сталіна, був зміщений ще в 1964 році.

І тут відповідь потрібно шукати у колись братському Китаї. З кінця 1960-х СРСР і КНР перебували на межі грандіозної війни. Невдоволення Китаю придушенням радянськими військами «Празької весни», після якої керівники Піднебесної заявили, що Радянський Союз став на шлях «соціалістичного імперіалізму», і три прикордонних конфлікти між двома наддержавами в 1969 році, змусили радянську владу шукати шляхи нормалізації відносин.

І одним з методів заспокоєння Китаю партійні лідери бачили в «часткової реабілітації» Сталіна, фігура якого в КНР залишалася культом. Глава Ради міністрів СРСР Олексій Косигін навіть пообіцяв главі китайського уряду повернути назву Сталінграда натомість на лояльність, і приурочити це до 90-річного ювілею Йосипа Віссаріоновича, але в останній момент радянське керівництво відіграло цю ініціативу назад.

В кінцевому підсумку, влада вирішила обмежитися відкриттям пам’ятника на могилі Сталіна. Правда, такі напівзаходи не задовольнили китайців, і в тому ж 1970 роцi натовп хунвейбінів, «гегемонів» культурної революції в Китаї, блокували посольство СРСР в Пекіні, не припиняючи скандувати протягом декількох днів: «Хай живе товариш Сталін!».