Я дивлюся тут усі стурбовані «дивним» питанням: «Чого саме бункерне непорозуміння не «замочило в сортирі» лисого боввана та його «друзів», які вирішувалися на демарш, адже раніше Путін досить швидко мочив усіх і вся, хто йому не подобався? Чому пішов на якісь домовленості та підкилимові тертки з ними?»

Відповідь лежить на поверхні. Я ж написав про це 6 днів тому.

Пригожин контролює досі (а раніше мав пряме відношення) до частини кремлівського общака (так званих «активів на чорний день», або те, що я назвав «золото Луб’янки»).

Для тієї банди олдскульних гэбістів, яка засіла в Кремлі, питання «активів на чорний день», скажімо так, має дуже інтимний характер. Спроба шантажу з боку одного з «топ-менеджерів» цієї неформальної організації інших її членів (свого начальства), скажімо так, щодо свого подальшого «працевлаштування» і стала основною рушійною силою цього перфомансу, а надалі стала фундаментом домовленостей «високих сторін» .

Сторони домовилися про:

– «топ-менеджера» – не обнулятимуть і навіть виділять йому та його друзям «малу частку на життя».

– а «топ-менеджер», у свою чергу, поверне повний контроль над «активними» (точніше, тією частиною, якою він розпоряджався) «активами» цієї організації і не ставитиме в майбутньому ребром питання управління всією організацією.

Всі інші розмови про «слабкість режиму», «розпад держави» та роль і місце Лукашенка в цій справі – димова завіса, не більше.

Простіше кажучи, одному хотілося жити, причому «красиво» жити; іншому хотілося повернути свої активи.

Але, звичайно, у сторін, у світлі останніх подій, залишилося деяке «невдоволення». В одного злість і “образа” на те, як його намагалися “списати” або, простіше кажучи – “звільнити з роботи”. В іншого – почуття, що його зрадив один із «провідних і наближених співробітників», який, за його уявленнями, мав «мовчки померти» або «вчасно звільниться».

Цікавіше запитання: ХТО саме підштовхнув пана Пригожина до цього демаршу?

Адже, очевидно, що сам він у тих самих рівних умовах просто втік би при отриманні звістки про власне «обнулення» (куди саме – місць для цього у Пригожина повно).

Хтось переконав його в тому, що шантаж вдасться і він отримає гарантії своєї безпеки (і навіть допоміг Пригожину у справі організації цього шантажу). Також очевидно, що цей «хтось» – ну дуже наближений до Путіна (або група осіб).

Тому, у цьому сенсі, я повністю згоден із твердженням, що випадок із паном Пригожиним у РФ «зовсім не останній», а члени путінського «політбюро», у свою чергу, зараз явно в небезпеці, причому майже всі без винятку.

Все за класичними «російськими» канонами, змова на змові, матрьошка в матрьошку.

Костянтин Машовець, «Facebook»