Був випадок, коли одна цілителька сильно занедужала, і ніяк не могла дати собі раду.

Вона багатьох людей поставила на ноги, а сама почала задихатися, хворіти… І ніхто не міг поставити їй правильний діагноз.

У підсумку вона їй самій довелось звернутися до іншого цілителя хоч і менш популярного. І вона отримала змістовну відповідь…

Всі біди і хвороби, вона привласнювала собі. Мовляв вона така розумна, з супер здібностями надлюдини і може зцілити практично будь-яку людину з будь-якою проблемою.

І ось вона отримала своє, Гординя, взяла над нею вгору, і заслуги Бога та всіх вищих сил в зціленні вона вже не враховувала, і забула дякувати.

Ось власне і все. І таких історій з цілителями дуже тьма тьмуща, багато зазналися, або вирішили, що це вони самі все можуть, так і потрапляють в пастку власної гордині.

Коли ти вчиш життя інших, треба вчиться себе зупиняти. І вчиться сприймати інших, їх вибір, бо вони мають на нього право. Якщо для них це “написано” то воно прийде з часом.

Припустимо ви пропонуєте людині допомогу, але при цьому тримайтеся осторонь. Якщо людина відмовить, то немає так немає. Ваша справа було запропонувати.

А вчити життя це особливо невдячна справа, а тим паче, якщо людині це не цікаво, то ви витрачаєте свою енергію, і це важливо розуміти, що енергія витрачається на непоправні речі.

Найкращий варіант, не говорити нічого поки тебе не питають.

А як ви справляєтеся з почуттям гордості?