Ними можна захоплюватись, чи відноситись із пересторогою, але вони нікого не залищають байдужими.

Достовірні історичні джерела, які би вказували на прабатьківщину циган і історію формування цього народу, відсутні, тому вчені та історики, починаючи з XVIII і закінчуючи XX століттям, грунтуючись на лінгвістичних і генетичних даних встановили, що предки циган проживали в північно-західних областях Індії, а саме на сучасних територіях штатів Раджастан, Кашмір і Гуджарат, відокремившись від індійського населення ще в V столітті нашої ери.

Цигани починають формуватись десь в III столітті нашої ери в центрі півострова Індостан, а потім вони поступово починають мігрувати в Пенджаб-рівнинну територію, що розташована на північ від Індії.

Незважаючи на відсутність точної дати, генетичні дослідження встановили, що територію Індії цигани покинули невеликою групою, прямуючи на території Ірану. Підтвердженням цьому може бути також легенда, записана поетом з держави Саманідів в XI столітті Фірдоусі, згідно з якою шахиншах Ірану Бахрам V Гур, вражений музичними талантами циганського народу, запросив їх до Ірану.

Через іранські території і Вірменію, до XI століття вони кочували на землі Візантії. Це підтверджує історичну працю «Житіє Святого Георгія», в якому йдеться про їх допомогу імператору Костянтину IX в полюванні на диких тварин. У цих землях цигани були відомі, як досвідчені майстри ковальської справи. Саме візантійські цигани стали прабатьками таких європейських груп циган, як рома, сінті, калі.

Після захоплення візантійських територій турками, починаючи з XV століття циганський народ поступово мігрує до країн Західної та Східної Європи. У період розквіту Османської імперії частина циган, що знаходиться під владою турків, приймає іслам, з огляду на те, що турецькі султани, слідуючи політиці ісламізації підкорених держав, накладали на підкорене християнське населення великі податки.

Циганам Західної Європи також довелося нелегко, так як багато країн Іспанія, Англія, Швеція та багато інших, починаючи з XVII століття посилили законодавство щодо бездомних і бродяг, до яких також приписували і циган. Особливою жорстокістю до цього народу прославився прусський король Фрідріх Вільгельм I, який одного разу, на початку XVIII століття наказав стратити всіх циган, що проживають на прусських територіях старше вісімнадцятирічного віку.

З територій Португалії та Іспанії в XVI столітті цигани переселяються до Нового Світу. В даний час чисельність циганського народу в Америці (як Північної, так і Південної) досягає чотирьох мільйонів осіб.

Період Другої світової війни став дуже важким для циган. У країнах, захоплених нацистами, які проживали там цигани піддалися геноциду, чисельність жертв якого варіюється від двохсот тисяч до півтора мільйона чоловік.