Досить довгий період часу чайний лист був не поширений в гірських регіонах, оскільки імпортний чай був дорогий і доступний тільки грошової аристократії. Тому горяни, як і всі небагаті люди, задовольнялися відварами з різних гірських рослин – подорожника, шавлії, чебрецю, шипшини, смородини, материнки, звіробою, глоду, горобини.

Примітно, що гірський чай і шавлія до теперішнього часу залишаються важливими засобами народної медицини, багатьма дані рослини сприймаються як панацея.

Займатися збором гірських трав не так вже й просто, як здається на перший погляд. Рослини, очевидно, ростуть в горах, а не на городі, чи рівнинах. Доводиться довгий час вишукувати на схилах популяції потрібної трави, після чого чекати відповідного сезону для збору, який, до речі, залежить не тільки від певної пори року, але і розташування на горі / схилі. Тобто, чим вище знаходиться рослина, тим пізніше вона почне цвісти. Цвітіння, залежне від даного чинника, може затриматися на 1-2 місяці. Тому дане ремесло вимагає багато практики.

Перед висушуванням трав, необхідна ретельна обробка вручну. За традицією це є жіночим заняттям, як і збір рослин. Однак зараз цим займається також чимало чоловіків.

Сушити трави варто на свіжому повітрі а не сушці, так би мовити, в природних умовах. Зберігати ж бажано в прохолодних умовах, щоб трави не перетворилися в несмачне сіно, не більше + 10 ° С.

Перед заварюванням потрібно ршпарити окропом чайний посуд. А заварювати безпосередньо через 2-3 хвилини після закипання води. Після досить лише почекати 3-5 хвилин і ваш чай готовий.