Міністр оборони публічно заявив, що АУДИТ НЕ ВИЯВИВ КОРУПЦІЇ в закупівлях по «справі Свинарчука/Гладковського»: отже, весь передвиборчий скандал був чистою дискредитацією політичного суперника.

Міністр оборони Андрій Загороднюк 13 лютого публічно, в ефірі в Сергія Іванова, визнав, що закупівлі Міністерства оборони (т.зв. «справа Гладковського») не були корупційними.

Загороднюкк їх назвав «ризикованими», але не корупційними, що підтвердив аудит:
«Я зараз дуже обережно буду… Я посадова особа, мені треба говорити юридично правильно. Є ризики. Я не хочу… Тобто, суд буде вирішувати чи там правоохоронні органи й далі суд будуть вирішувати, чи була там корупція чи ні. Ми можемо робити лише оцінку. Але з точки зору ризиків закупівля озброєння і військової техніки – це був однозначно ризик. [Що вся закупівля була корупційною] — ні, так не можна сказати. Ні, АБСОЛЮТНО ТАК НЕ МОЖНА СКАЗАТИ. Тому що є такі думки, але коли от їх доведуть в судовому порядку – тоді ми можемо так говорити. Ні, ДАНІ АУДИТУ ЦЬОГО НЕ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ. Але то шо це дуже… надзвичайно ризикована взагалі зона роботи міністерства і все інше – це так. …Ризики високі».

Тобто, висновок щодо «скандалу Гладковського»: ми мали справу зі звичайним піар-інструментом.
Так, брудним. Так, недопустимим під час війни.

Проте просто інструментом інформаційного знищення супротивника – ефективним і відносно недорогим (найдорожчий складник завжди медійний – а медіа-пул там власний, можна вважати, безкоштовний).

Але вже пізно щось виправляти – свій вплив скандал вже справив.Ми не маємо жодного сумніву, що в команди Коломойського неймовірно фахові юристи, тож жодних обвинувачень щодо команди Зеленського і методів ведення передвиборчої кампанії не буде допущено навіть за наявності подібних офіційних зізнань.

Тим не менш, ситуація дуже малоприємна для наявної влади. І представники влади це розуміють.Той же міністр Загороднюк прийшов на ефір щодо дуже серйозної проблеми, всіляко демонструючи втому від журналістів, від небайдужих громадян, що задають питання, і взагалі тотальне небажання комусь щось пояснювати, а тим більше звітувати.

І втік з ефіру всього за 35 хвилин, ще й з претензіями «вибирайте коректні фрази, якщо ви хочете, щоб Міністерство оборони відповідало на ваші статті».

До речі, втік Міністр якраз на питанні про держзамовлення бронемобілів «Козак».
Міністра не змогло затримати в студії і питання про зарплати і житло військовослужбовців – тих самих військовослужбовців, що голосували переважно за Зеленського і «Слугу народу».

Загальним підсумком розмов міністра про «аналіз зон ризику» можна визнати наступне: нова команда дійсно дуже-дуже ретельно вивчила те, що Загороднюк називає «зонами ризику в сфері військових закупівель» — щоб максимально ефективно знайдений «простір для маневру» використати у цілком конкретних інтересах.

В заявах міністра не було нічого, що твердило би про зміцнення обороноздатності, про покращення тих чи інших показників у війську, про ще якісь раптові зміни на краще і реальні досягнення, значущі для держави і армії. Те, що цього немає і в свідченнях військових з фронту і з полігонів – взагалі окрема тема.
Міністр розповідав про те, що вони «вивчили зони ризику», домовились з новими постачальниками і хочуть відкрити військові таємниці (те, що навіть узагальнена сума витрат на оборону в Росії як державі-агресорі є цілковито таємною і дуже приблизно обраховується експертами з різниці бюджетних показників, для міністра як члена владної команди взагалі не аргумент; те, що всюди так, а точно відомі хіба загальні суми внесків держав-членів до бюджету НАТО – тим більше не переконливо).

Підтекст, котрий можна побачити в цьому всьому: «ми знайшли, як конкретно ми на цьому можемо добре заробити, і якщо вдасться відкрити дані про всі армійські закупівлі, то ми знайдемо зацікавлених партнерів, що дозволять конкретно нам заробити ще більше».

Це явно не те, що народ воюючої держави хотів би бачити за заявами міністра оборони.

Читайте також:

Загальний висновок дуже невтішний для тих, кому цікаве збереження суверенітету України: оборонна сфера воюючої держави активно розвалюється в чиїхось інтересах (ми не будемо казати, в чиїх – міністр Загороднюк же не став прямо відповідати на питання про особисті зв’язки його родини з Коломойським; значить, ніяких аргументів, що лобіюються саме бізнес-інтереси Коломойського в сфері оборонних закупівель, на цей момент немає, і цього не можна писати).

От тільки в Україні лишаються десятки журналістів-розслідувачів, сотні й тисячі громадян зі смартфонами, котрі готові при нагоді скинути розслідувачам свій шматочок інформації. Тож якщо події і надалі розвиватимуться так, як тепер, закінчиться це грандіозною хвилею викриттів і судових справ з оприлюдненими залізобетонними аргументами щодо «фахівців бізнесу в зонах ризику» від нової влади.
Alex Golobuckij

Міністр оборони Андрій Загороднюк визнав, що аудит в Міноборони не знайшов корупції в закупівях по справі Гладковського. Тобто — в тих самих закупівлях російських комплектуючих для української техніки.
Що це означає?

Лише те, що батько і син Гладковські НЕ мали з тих оборудок прибутку.

«А як же завищені ціни?», — зипитаєте ви.
А я вам на це відповів ще тоді — ту саму схему крутили під час Другої Світової війни британці, купуючи німецькі комплектуючі через Швецію.
Посередники за ризик хочуть гроші. На офшорні рахунки.

Інкше — комплектуючих не буде, а Україна не виконає міжнародні контракти.
Нагадаю, затримали Гладковського-старшого по зовсім іншій справі — і уже зняли браслет.

Знаєте, садити таки треба. Надовго садити.
За обман 73% населення країни, треба давати повноцінні терміни.

Дмитро «Калинчук» Вовнянко