Наші прабабусі і прадідусі вважали, що ходити по воду в ночі не варто, щоб уникнути усіляких бід. До криниці або до джерела після заходу сонця ніхто не ходив. Хтозна, як водяний відреагує на раптову появу баби з відрами?

Щоб уникнути недуг і інших нещасть не треба було вночі займатися пранням або купанням. Особливо в водоймах. Виняток становили лише ніч на Івана Купала і Водохресна ніч, коли вода, за народними повір’ями, знаходить особливу силу, здатну позбавити купальщиків від хвороб, злих чарів і навіть може омити гріхи. Хоча, що стосується Водохресної ночі, то тут думки дослідників розходяться.

У лазні вночі теж не милися, побоюючись злого банника, який був великий любитель попаритися разом з чортами.

Було і таке повір’я, що ночами, до перших півнів, не варто навіть і пити воду, оскільки це загрожує багатьма бідами, від розорення до сімейних скандалів.

Розлита вода вважалася передвісником нещасть і сварок. Водяні бризки, по стійкому народному переконанню, плодили бісів.

Щоб воду не закаламутили і не зіпсували різні шкідливі нічні духи, наповнені водою посундини на ніч обов’язково накривали, не забувши перехрестити. І до цього дня в селах старенькі бабусі накривають на ніч відра з водою кришками, бурмочучи молитву.