Кладовище. Останнє пристанище людини. Це місце в усі часи було оповите різними таємницями, загадками, а часом і домислами.

Люди завжди приписували кладовища містичні події. Хтось примудрявся помітити на цвинтарі душі померлих, хтось чув дивні звуки і в принципі спростовувати цього не варто, адже це місце дійсно таїть в собі багато загадок, оскільки пов’язане із загробним світом безпосередньо. А до всього, що оповите таємницею, необхідно ставитися з особливою обережністю.

На кладовищі дійсно перебуває дуже багато душ померлих людей. Кожен похований небіжчик в різний час, необхідно, перебуваючи на кладовищі, проявляти повагу до цих людей.

• Ніколи не варто розмовляти на кладовищі занадто голосно. Краще в пів голосу або взагалі пошепки, щоб не порушити спокій покійних.
• Категорично забороняється на кладовищі розпивати спиртні напої. Потрібно викорінювати цю аморальну спадщину радянського минулого.
• Кладовище – це не місце для застіль. Не потрібно влаштовувати на цвинтарі трапезу, тобто вживати їжу. Поїсти ви завжди зможете вдома, тому не слід нести з собою на кладовища їжу, якщо тільки ви не хочете залишити її на могилі в якості спомину за покійним.
• Не допускається на кладовищі нецензурна розмова. Краще взагалі виключити мат зі свого словникового запасу, але якщо не виходить, хоча б на кладовищі потерпіть. Матами можна образити померлих, а вони по голові за це навряд чи погладять.

На закінчення хотілося б сказати, що кладовище є територією мертвих, їхнім будинком. Тому слід поводитися як в гостях і гостем бути добропорядним.