Кожен живе власною вірою незалежно від того вірить він у Бога, чи вірить у те, що Бога не існує. І те і друге є вірою. Тому незалежно від наших духовних переконань віру мабуть не слід ототожнювати з релгєю і тримати у чистот разом із власною совістю.

Ця історія була знайдена в соціальній мережі Фейсбук на строніці отця Володимира. Наводимо її в оригіналі:

Прийшла до храму молода жінка:

— Отче, матусю виписали з онкологічної лікарні, щоб померти вдома. Жодні ліки вже не допомагають. Надії жодної немає. Мама просить сповідувати її, пособорувати – підготувати до смерті.

Прийшли до цієї жінки – вона вже з ліжка не встає. Три подушки під спиною – лежить вся опухла, синя. Вже трупний запах з’явився. Ледве розмовляє. Я її сповідував, пособорував, причастив. Запитую:

Молитви знаєш?

— Знаю три молитви, — відказує вона.

— Читай молитви, — говорю хворій, — про завтрашній день не думай, ні про кого і ні про що не думай — про тебе рідні подбають, а ти тільки читай молитви безперестанку. Можеш хоча б раз на день перехреститись – і того достатньо. І Господь тебе, якщо буде на те Його свята воля, зцілить.
А невістці та доньці наказав:

— Ви її не турбуйте, все потрібне для догляду робіть тихо, непомітно, не ставте запитань. Нехай тільки молиться без жодних перешкод…

Через два місяці приходять донька та невістка цієї жінки: я їх не впізнав спочатку – бачу, що обличчя знайомі, а не згадаю, де їх бачив.

— Отче, пам’ятаєте, ви у нас були?! – Сказали вони і заплакали.

Тоді я їх згадав – за голосами. Подумав: щось трапилося.

— Сталося диво,— каже дочка,— мама виконала все, що ви їй сказали,— читала молитви безперестанку. Тепер вона одужала і послала подякувати вам.

Я говорю:

— Не мені треба дякувати, а Богові. Справді, тільки Господь міг зробити те, що сталося з цією жінкою. Вона була на обліку в онкологічній лікарні, щодня приїжджали до неї робити знеболювальні уколи. Дивляться – пухлина спала, трупний запах зник, хвора стала одужувати: почала їсти, розмовляти, ходити. У лікарні взяли аналіз – жодного раку не виявили. Здивувалися:

— Бути такого не може! Чим ви лікувалися?

Жінка розповіла, що закликала священика, сповідалася, причастилася, стала молитви читати – от і почала одужувати.

— Зараз мама вже молиться стоячи, — поділилися радістю її дочка та невістка, — купили лампадку, у нашій хаті тепер ікони висять.

Ось вам факт: як діють сповідь, причастя та молитва. Не власними силами, звісно, ​​а з віри нашої, з волі Господа. Але які ж дивовижні ліки дав нам Господь!