Кожен з нас хоч раз у житті чув вираз «блакитна кров». Зазвичай так говорять про спадкові аристократичні роди – королів, графів та іншу знать.

Вираз «блакитна кров» за походженням іспанський, «сангре Асуль»; саме з іспанської мови цей вираз потрапив у англійську, німецьку, російську та інші європейські мови.

Як виник цей вираз?

Іспанія – країна «курортна», південна, сонячна, отримати на такому сонечку густий загар простіше простого.

Однак стіорично так склалось, що в середньовічній Іспанії «моди на засмагу» не було. Більше того, навіть невеликий загар, з точки зору іспанців, робив їх (нащадків німців-вестготів) схожими на мавра (араба) або єврея – а в ті часи ці народи в Іспанії всіляко переслідувалися.

Так що густий загар був долею каторжників, жебраків і бідних селян. У сім’ях аристократів було прийнято максимально захищати шкіру від сонця; абсолютно біла шкіра, крізь яку просвічують блакитні жилки кровоносних судин, вважалася одним з ознак «чистоти крові», благородного походження.

До речі, чому видимі крізь шкіру жилки судин блакитного кольору, якщо кров червона?

Згадаймо, що біле світло складається з суміші різних кольорів – від червоного до синього і фіолетового. Так ось, червоний колір легко проходить крізь шкіру, а синій – відбивається; саме тому просвічують вени на руках здаються нам блакитними.

Однак в природі існує і справжнісінька блакитна кров!

Кров людини (і взагалі всіх хребетних тварин) містить гемоглобін – речовина, що надає їй червоний колір. Яскраво-червоний, якщо кров багата киснем, і темно-червоний, якщо кисню мало. А ось у головоногих молюсків – кальмарів і восьминогів – кров дійсно блакитна!

Найдивовижніші створення ці головоногі – наприклад, у них не одне серце, а цілих три. А замість гемоглобіну в крові головоногих міститься інша речовина – гемоцианін; вона теж здатна транспортувати кисень, однак замість заліза містить мідь – звідси і блакитний колір. У точності такий же гемоцианін міститься в крові древніх членистоногих – мечехвостів і ракоподібних, у них кров теж блакитна.

До речі, якщо ви думаєте, що фантазія природи на цьому закінчилася, то глибоко помиляєтеся. Наприклад, кров багатьох черв’яків і п’явок містить хлорогемоглобін – ще одна речовина для транспортування кисню, яке надає крові яскраво-зелений колір!

А кров таких древніх тварин, як брахиоподи, використовує для перенесення кисню – зверніть увагу, це у нас вже четверта за рахунком речовина! – гемерітрін; насичена киснем кров у брахіопод фіолетова, а бідна киснем – світло-рожева.