Російська агресія викликала хвилю патріотизму, яка сколихнула всю Україну. Волонтерство, відданість і героїзм пересічних українців, військових та добровольців дозволила зупинити ворога. Водночас, війна показала великі прогалини у національній безпеці.  Частина силовиків та військових виявилася неготовою до збройного захисту України і перейшла на бік агресора. І однією з причин був саме брак патріотизму.  

Тож, події останніх років показують, що проблема патріотичного виховання набуває особливого значення, оскільки від її вирішення багато у чому залежить майбутнє нашої нації.  Адже виховання патріотів має чітку цільову настанову – готувати до захисту Батьківщини і є невід’ємною складовою системи забезпечення національної безпеки України. У сучасних умовах актуально переосмислити підвалин патріотизму, формування нових підходів до національно-патріотичного виховання молоді.

Сьогодні патріотичне виховання молоді в багатьох країнах світу займає одне з провідних місць у системі національних пріоритетів. Повага і любов молодих громадян до власної Батьківщини, мови, традицій та культури виступають невід’ємними складовими державної політики.

Так, у Сполучених Штатах патріотичні почуття і гордість за власну країну прищеплюються американцям із самого дитинства. Непересічне значення у цьому процесі відіграє активна пропаганда державних символів через ЗМІ, культуру та інститути громадянського суспільства – школи, університети, різноманітні скаутські і молодіжні організації.

Заслуговують на увагу особливості патріотичного виховання у країнах Європейського Союзу, де насамперед опікуються питанням імовірності небезпечної підміни цього поняття поняттям радикального націоналізму, яке може викликати у суспільстві нетерпимість, ксенофобію та шовінізм. Головний наголос робиться на гармонії прояву патріотичних почуттів, толерантності, гуманізму, почутті власної гідності та внутрішньої свободи, дисциплінованості й поваги до державної влади.

Однією із складових патріотичного виховання молоді у країнах ЄС виступає військово-патріотичне виховання у закладах освіти, яке допомагає сформувати особистість школяра як громадянина і патріота. Хоча напрями такої діяльності у кожній західній країні мають свої відмінності, визначальні підходи щодо військово-патріотичної підготовки загалом подібні.

Загалом, у більшості країн-членів НАТО військово-патріотичне виховання виступає складовою частиною загальнодержавної системи позавійськової підготовки. Така система найбільш розвинена у Великій Британії і включає різноманітні кадетські організації.

Також позитивну роль у патріотичному та військово-патріотичному вихованні підлітків у багатьох країнах світу відіграє Скаутський рух.

В Україні патріотичне виховання згадується у кількох законодавчих актах та глибший аналіз показує, що воно покине набуло вигляду цілісного законодавчо визначеного механізму формування у людини і громадянина високої національної свідомості, почуття відданості своїй Батьківщині.

Так, у тексті Конституції України взагалі відсутні терміни «патріот» і «патріотизм». А статтю 15 Основного закону є усі підстави вважати прямою забороною на існування державницької ідеології в Україні, а відтак і будь-яких ідейних засад патріотизму.

 Та в сучасних умовах російській збройній та інформаційно-психологічній агресії необхідно протистояти й розбудовою якісно нової державної політики національно-патріотичного виховання, яка значною мірою і вплине на майбутню долю Української держави. Для цього необхідно покращити нормативно-правове забезпечення у цій сфері.