Незважаючи на те, що в міжвоєнний період Німеччина була християнською країною, релігійні уявлення деяких вищих нацистських чинів були далекі від євангелістських.

Про це пише Екоінвест.

Становленню нацистської ідеології, що спиралася передусім на теорію про расову перевагу «арійців» над іншими расами і народами, супроводжувала також активність різного роду окультних, містичних і неоязичницьких товариств, членами яких було найближче оточення самого Гітлера.

При цьому джерелом натхнення для таких товариств була і древньоскандинавська міфологія, і санскрит, і рунічні листи, і легенди про Святий Грааль, і історія «арійської» раси. Можливо, що саме з цієї причини в недавні часи у інтернеті та інших засобах масової інформації з’явилися публікації про те, що нацисти шукали в Криму (а саме, на середньовічному городищі Мангуп) знамениту чашу Святого Грааля. Що таке Святий Грааль? За середньовічними легендами, з цією чашою користувався під час Таємної вечері Ісус Христос; в неї Йосип Аримафейський зібрав кров з ран розіп’ятого Спасителя. Пізніше часша із чудотворними властивостями зникла або, за іншою версією, була захована.

Пошуками цього дивного предмета займалися різні історичні особистості, починаючи з середньовічних європейських монархів і закінчуючи сучасними езотериками. Пошуки Грааля є також центральною частиною переказів про пригоди легендарного короля Артура і лицарів Круглого столу.

Теорія про знаходження чаші Святого Грааля в Криму

Вперше гіпотеза про пошуки чаші Святого Грааля в кримському контексті з’являється в 2006 році в популярній книзі А.В. Васильєва і М.Н. Автушенко «Загадка князівства Феодоро».

У ній автори пишуть наступне: «Чому нацисти думали, що Грааль перебуває в Криму? Можливо, їм було відомо про експедиції [А.В.] Барченко. Може вони орієнтувалися на думку авторитетного біблеїста і сходознавця, Рендела Харріса. Останній був упевнений в тому, що Грааль може перебувати в Тавриці, і у свій час вважав, що йому вдалося стати володарем Святої чаші.

Ще в лютому 1927 року мадридська газета «La Estera» опублікувала фотографію скляної чаші без ручок і підстави з коментарем Харріса. Ця чаша була знайдена під час експедиції в Крим, і Харріс наводив аргументи на користь того, що вона могла бути Святим Граалем.»

Далі Васильєв і Автушенко говорять про те, що в роки Великої Вітчизняної війни пошуками Святого Грааля в Криму займалися бригадефюрер Людольф Альвенслебен і Отто Олендорф.

Додаткові подробиці про пошуки Грааля в Криму були також поміщені А.В. Васильєвим на спеціально для цього створеному Інтернет-сайті для викриття невдалого міфу про А. В. Барченко.

Спробуємо перевірити цю інформацію

Почнемо з А.В. Барченко. За Васильєвим і Автушенко, Барченко був російським письменником-фантастом, доктором медичних наук, цікавився окультними і містичними явищами.

У 1927 році, за їхніми словами, Барченко і кілька його колег вели якісь досі маловідомі науці дослідження на території кримських печерних міст.

У 1938 році Барченко був розстріляний, залишивши в НКВД складений перед смертю докладний звіт про свою дослідницьку діяльність. Що саме було там написано, невідомо й досі, проте, як натякнули в своїй книзі Васильєв і Автушенко, зміст цього звіту свідомо тримається в таємниці працівниками органів безпеки.

Як випливає з наведеної вище цитати з книги, Барченко міг займатися в Криму пошуками Святого Грааля. Проте, 3 вересня 2011 року в інтерв’ю інтернет-газеті «Новий Севастополь», Васильєв знайшов мужність зізнатися в тому, що в своїй книзі він і його співавтор попалися на помилкові дані про експедицію Барченко, залишені В. Дьоміним, письменником і популяризатором спадщини Барченко. Так що Грааль в Криму Барченко не шукав.

Дослідник Рендел Харріс і його стаття про Святий Грааль Проте, Васильєв і Автушенко згадували також про те, що про знаходження в Криму Святого Грааля писав «авторитетний бібелїст і сходознавець, Рендел Харріс». Однак і тут автори далекі від істини. Іспанська газета «La Estera» дійсно опублікувала в 1927 році репортаж про статтю Рендела Харріса з фотографією скляної чаші без ручок, нібито знайденої під час експедиції в Криму. Проте, іспанські журналісти, так само як і Васильєв і Автушенко явно видавали бажане за дійсне.

Нам вдалося знайти англійський варіант статті Харріса «Скляні чаші першого століття», опублікованій в 11-му номері рідкісного журналу «Бюлетень Бібліотека Джона Райландса» за 1927 рік. У ній Харріс навіть не натякає на те, що була у його розпорядженні скляна чаша I століття н.е., як пишуть згадані автори, «могла бути Святим Граалем».

Вчений-библеист Рендел Харріс (1852-1941) дійсно написав в 1927 наукову статтю про те, що, на його думку, чаша, з якої Ісус споживав на Таємній вечері, повинна була бути зроблена зі скла, з грецьким написом на боці.

Як зразки посудин, на які міг би бути схожий Святий Грааль, вчений навів у своїй статті фотографії шести відомих скляних чаш I століття н.е. Одна з них, що стала його власністю, т.зв. «Чаша Виганда» (Wiegand’s cup), за словами Харріса, «була знайдена в Криму або як, ймовірно, з огляду на те, що грецька колонія Ольвія перебувала не в Криму, а неподалік від сучасного Миколаєва, вже це уточнення виводить чашу з кримського контексту.

Крім того, повторимося ще раз, Харріс вважав, що чаша Виганда могла бути схожою на чашу Святого Грааля. Те, що ця чаша могла бути Святим Граалем, вчений ніде і ніколи не стверджував.

Висновки

Все вищенаведене приводить до висновку про те, що у німецьких властей не було ні найменших підстав шукати Святий Грааль в Криму.

Від нацистів дійсно можна було очікувати чого завгодно, враховуючи вже згадуване вище захоплення верховних кіл НСДАП (і особливо Гіммлера) окультизмом і містицизмом. Проте, доступні нам архівні та опубліковані джерела, а також науково-дослідна література нічого не говорять про нібито пошуки Грааля групою Людольфа фон Альвенслебена або Отто Олендорфа на Мангупі.

Каратель Олендорф покинув півострів ще в липні 1942 року. Альвенслебен дійсно відвідав Мангуп 14 липня 1942 року, проте, ніяких розкопок або наукових досліджень ні він, ні інші нацистські військові чини або вчені на Мангупі не вели.

Таким чином, розповідям про розшуки Святого Грааля в Криму слід відвести місце серед ненаукових міфів, поряд з вигадками про кримські піраміди і інші псевдоісторичні байи, які створюються останнім часом т.зв. «Любителями історії».

Автор Михайло Кизилов

А ви погоджуєтесь із такою версією тлумачення цих подій і фактів?