Зараз Сергію Сітьку – 83. Утім, він надзвичайно жвавий.

Професор, доктор фізико-математичних наук Сергій Сітько – вчений, достатньо відомий у світі. Його фізика живого й мікрохвильова резонансна терапія в поєднанні із знаннями древньої китайської медицини можуть спровокувати революцію у людському розвитку, уявленні про світ та все живе. Адже учений стверджує, що відкрив природу життя. Продовжуючи ці дослідження, людство, можливо, вийде незабаром на новий рівень розвитку.

Ще приблизно двадцять “з гаком” років тому учений мав «надзвичайні повноваження» залучати до наукової роботи будь-кого й вкладати в дослідження будь-які гроші, а на його запрошення готові були з’їхатися в Україну нобелівські лауреати. Сьогодні ж він повністю розірвав зв’язки з Кабміном і всіма державними структурами, які фактично «блокують» його відкриття.

Професор двічі – 1990-го та 2000-го року – номінувався на здобуття Нобелівської премії.

Сергій Сітько – людина, як то кажуть, «благородної крові». Його бабуся була графинею, а мама навчалася в Київському інституті шляхетних панянок.

Він із надзвичайною теплотою і повагою згадує батька, Пантелеймона Онуфрійовича, першого завідуючого кафедри генетики Київського університету, учня професора Шмальгаузена. Каже, що саме батько у 1980 р. підштовхнув його до вивчення природи життя з позицій фундаментальної фізики із залученням знань, накопичених тисячі років тому давньокитайською медициною.

Сергій Сітько починав свою наукову кар’єру з навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. У 1958 році він закінчив навчання на фізичному факультеті столичного університету. З тих пір він майже 30 років працював і викладав там, ставши доцентом, потім – доктором і професором.

Так, у 1980-му році він захищає докторську дисертацію, а в 1981 році стає професором.

Вперше я дізнався про цю далеко не ординарну людину шість років тому, коли переглянув документальний фільм про Сергія Сітька «Четвертий» («The Fourth») і був доволі вражений.

Адже йшлося про відкриття нового, четвертого рівня організації природи. Фундаментальна фізика до відкриття Сергія Сітька знала ядерний, атомний і молекулярний рівні організації матерії. А вчений стверджує і в дослідженнях демонструє, що він відкрив четвертий – квантовий – рівень організації природи.

Крім того, у фільмі постала настільки харизматична й унікальна людина, що інколи здавалося, що це – така собі надлюдина, творець чогось страшно таємничого і небезпечного.

Втім, у житті Сергій Пантелеймонович виявився доволі добродушним і простим. Буквально «на пальцях» він може пояснити дуже складні наукові терміни й теорії. Із захопленням і любов’ю розказує про досягнення. Пишається Великим золотим хрестом бельгійського короля «за створення медицини третього тисячоліття». Любить демонструвати фотографії, де він – в позі «досконалості».

Каже, що це – не сила м’язів, сухожиль абощо:

Я зависаю в повітрі між землею і небом. Стаю надпровідником другого роду. А рука тільки підтримує рівновагу

Інколи не віриться, що цей науковець, інтелігент та естет щодня по три-чотири години займається фізичними тренуваннями.

Біле довгувате волосся, видовжене обличчя, високе чоло, проникливі й хитруваті очі, доволі витончені, «граційні» рухи й хода, інколи – «зверхні» й безапеляційні інтонації та заяви, енергійне жестикулювання руками із тонкими «музичними» пальцями – ось такий він постає перед нами. Любить одягати елегантний білий костюм, а на дуже офіційні заходи – й «Золотий хрест» або ж Хрест від ветеранів спецназу.

Такий собі естет, який дуже піклується про своє здоров’я, любить свій організм, своє тіло й всілякі «художні» деталі в житті. Відразу пригадалася естетика голого, тобто відкритого перед Богом і Всесвітом, тіла професора у фільмі «Четвертий», який навколішки молиться в дуже красивій просторій кімнаті із закрученими сходами «в небо». Мабуть, не кожен відомий учений пішов би на таку мистецьку «провокацію».

Напівжартома Сергій Сітько каже, що проживе 369 років, щоб таки дочекатися Нобелівської премії.

Достатньо епатажно Сергій Сітько заявляє, що всі, хто «лікують» – або шарлатани, або невігласи. Він абсолютно відкидає методи й засоби сучасної медицини, виправдовуючи лише оперативне втручання за нещасних випадків.

Він вважає, що взагалі після того, як медики взнали про «нову медицину», відкриття природи життя та його наслідки їхнє «лікування» стає злочином.

Сергій Сітько в позі досконалості

Він пройшов через смерть сина. Вірить у Бога.

Цікавиться й аналізує політичні процеси. Не боїться критикувати владу й будь-яких чиновників.

Так, він зазначав, що партії Януковича, Тимошенко і Ющенка – квазіполітичні, і спадкоємці КПРС розігрують сценарій хаосу в Україні.

Боюсь, що в стані політичного хаосу в Верховній Раді переважна більшість депутатів не є політичними діячами, а людьми, що надавали послуги своїм шефам.

Так – без жодних ігор і прикриттів – заявив учений.

Ми кілька разів спілкувалися із Сергієм Пантелеймоновичем. Він виявив абсолютну «доступність». Тож вельми вдячні пану професору за те. що так швидко й легко йде на контакт.

Відповіді на те, що може найбільше цікавити нас, «простих смертних», зокрема й про найменші деталі медичної технології Сергія Сітька та кому вони можуть допомогти, його дитинство й улюблені речі, – Ви й знайдете в цьому інтерв’ю.

Починаємо з не надто приємного – із закриття науково-дослідного центру Сергія Сітька «Відгук», який працював при мінздоров’я.

Про чиновників і владу

Вони ж (чиновники мінздору – Авт.) три роки не платити людям зарплати, закрили всі дослідження, відключили воду. У перші два роки мої співробітники ходили в Ботанічний сад по воду – якось ще трималися.

Так вони прислали санепідемстанцію. Вона закрила кімнати відпочинку і все інше. Я тоді плюнув на все і кинув їм будинок. Хоча будинок це мій – у свій час мені його подарував Александров, президент академії наук Радянського Союзу і міністр охорони здоров’я СРСР Чазов.

­Їм не потрібно це все. При чому від влади це не залежить абсолютно – чи Тимошенко з Ющенком, чи Янукович.

Пишемо Президенту, а листи віддають дрібним чиновникам.

І листи писали, і все робили – вони все відсилають тим, на кого ми по суті скаржимось. Наприклад, колишньому прокурору Херсона, який очолює відділ і керує наукою, освітою і кадрами.

Кому потрібна квантова медицина? Нікому. Усі сказали, що вона нікому не потрібна.

І це напрям, який вважався основним науковим напрямом Радянського Союзу. Керував ним безпосередньо Президент Академії наук СРСР – це єдина була така робота. І в ній брали участь всі відомства.

Я мав надзвичайні повноваження. На нас працювало 46 інститутів. Я приїздив, домовлявся з директором інституту, що він дає можливість таким-то фахівцям три роки працювати зі мною. Давав гроші інституту на обладнання, а цим людям збільшував зарплату в кілька разів.

І тому це відкриття так вибухнуло в світі… Україна стала відомою. Жодного негативного результату.

А зараз нікому це не потрібно, немає навіть спеціальності «лікар квантової медицини». Хто ж буде цим займатися – ті, що зараз працюють? До обіду вони будуть різати, пічкати всілякими ліками, а після обіду вдягати інший, новий, халат і казати, що все – ніяких ліків до кінця життя?

Я три роки тому розірвав контракт з міністром, віддав їм усе. Тримаюся тільки за створений нами міжнародний благодійний фонд Сергія Сітька. Десь півтора року працює створений нами Інститут фізики живого і Сітько-центр.

Чи знайде наука формулу життя?

Квантова медицина і відкриття природи життя

Я тримаю облогу, тому що владі воно не потрібно, а народу, і не тільки України, але й всього світу – воно потрібне.

Людство йшло до цього тисячі років, щоб взнати, чим відрізняється життя від смерті на фундаментальному рівні. Мені вдалося це відкрити.

Нагадаю, що досі медицина розвивалася, не маючи фундаментального визначення чим життя відрізняється від смерті. Медицина залишалася в цьому відношенні на фрагментарному рівні: людина повинна дихати, рухатись, пульс повинен бути, серце повинно битися… А нам вдалося на базі фундаментальних знань, які здобуло людство до кінця 20 століття, зробити цей прорив. Дати фундаментальне визначення природи життя на базі сучасного природознавства як існування загального для організму когерентного поля в міліметровому діапазоні, яке несе спадкову інформацію.

І саме завдяки такому розумінню, такому прориву мене два рази номінували на Нобелівську премію.

До речі, академік Басов, який мене вперше висував, написав цікаву річ. Що вони з Прохоровим зробили це штучно – лазер. А я показав, що все живе по суті є лазерами міліметрового діапазону, які силу когерентності витрачають не на те, щоб створити промінь з маленькою просторовою апертурою, тобто з малим розходженням, а цю силу когерентності витрачають на зворотній зв’язок для стабілізації цього когерентного поля, цього каркасу.

І тому живе таке стабільне, таке фундаментальне. Тому існують види, роди, конкретні особи, ми з вами… Когерентне поле у відповідності геномом підтримує таку стабільність і не дає можливість зовнішньому світу знищити живе.

Раніше вважали, що є геном, тобто спадкова інформація і є анатомо-морфологічні структури, і все. Тоді виникало питання: а яким же чином запускається механізм транскрипції, трансляції, реплікації ДНК і як вони працюють – весь час чи не весь?..

Ми показали, що існує між геномом і анатомо-морфологічною структурою це когерентне поле, яке утворюється кожною клітинкою організму і забезпечує ретрансляцію…

Когерентне поле організму є ознакою того живого, яку чекали тисячу років люди з тих пір, як почала цивілізація, принаймні західна, розвиватися.

І оцей буфер між геномом і анатомо-морфологічною структурою дає можливість існувати всьому живому. Він дає можливість витримати порізи, удари, поранення, переломи кісток і так далі. Інакше воно б усе розвалювалося.

Про клонування та інші експерименти

Моє відкриття по суті заперечує всілякі клонування, намагання виростити якісь людські органи.

Усе це – гординя людська. Люди вважають, що вони Бога тримають за бороду і можуть створювати живе. Це все ілюзія. Людині ніколи не вдасться навіть одноклітинний організм створити.

І взагалі сучасна спадковість, яка зосередилася виключно на ДНК – це ж тільки перший крок у розумінні, як відбувається спадковість. Батько мій, певно, був першим, який звернув на це увагу – ще до війни (другої світової – Авт.). Він був першим завідуючим кафедри генетики Київського університету, учнем Шмальгаузена.

Я перечитав багато його робіт, які не були надруковані, пов’язані з генетикою… Він так і називає це – полігеномність спадковості. Тобто є багато інших аспектів спадковості. Хтось має дати команду, щоб вони поділилися саме так… Яким чином в метахондріях накопичується енергія… Хто навчив клітину чи ці елементи клітини так діяти? Це ж знаходиться абсолютно поза увагою сучасної науки.

Можуть пройти тисячі років поки людина хоч в якійсь мірі буде розуміти життя.

Усі знання людства – це тільки увертюра до підходу до розуміння життя.

А зараз дивишся телебачення – і всі розказують, що вже можуть клонувати людей і нічого більше їм не потрібно. Справжній професіонал навіть уявити не може, як можна створити одноклітинний організм.

І всі ці розмови, що мільйони років вариться якийсь бульйон, а потім з нього твориться життя – це все спекуляції.

Про квантову медицину і приреченість Джобса

Ефективність квантової медицини в тисячі разів, незрівнянно вища, ніж усе, що вони можуть дати. Вони ж як котята лікують… Як можна лікувати?

Основний принцип квантової медицини – що нікому із смертних не дано лікувати людину. Це смішно навіть.

А все, що вони роблять з людиною – наче ремонтують стіл чи шафу.

Хіба для того, щоб відремонтувати шафу потрібно знати квантову механіку, електромеханіку, включаючи нелінійну і квантову, теорію поля, синергетику, теорію дисипативних структур, нерівноважну термодинаміку? Ні-ні-ні-ні.

А математика потрібна? Теорія фракталів, хаосу, катастроф, нелінійних диференційних рівнянь? Теж – ні.

І тому зараз в медичних вузах фізику зжали до одного місяця за шість років навчання. А математики жодної години не дають. Тому ми на рівні кам’яного віку. І всі ці опромінення, хіміотерапія…

Той же Стів Джобс (Steve Jobs), засновник «Apple», мав тільки 56 років, коли помер – і міг заплатити будь-які гроші. А все, що вони можуть запропонувати – опромінення і хіміотерапію. Так само зараз прем’єр-міністра Бразилії лікують хіміотерапією. Ідіотизм абсолютний.

Я 90 % свого часу витрачаю для того, щоб подолати наслідки так званих лікувань традиційної медицини. І взагалі до відкриття природи життя традиційна медицина мала право на існування. Щось же треба було робити. А зараз, після відкриття природи життя, ще деякий час і вони не матимуть право на існування. Якщо вони робитимуть із пацієнтами так, як зараз роблять – це вже буде злочин. Принаймні я буду вважати їх злочинцями.

Університети повинні радикально змінити підготовку лікарів.

Я займаюся фундаментальними дослідженнями. А той, хто «лікує» – або шарлатан, або невіглас.

Кавалер Золотого хреста і шевальє Бельгійського королівства

Про «потенційне безсмертя»

Не можна смертним лікувати людей. Але вивчати природу життя можна. І я цим займаюся. І якщо при цьому люди стають веселі, здорові і потенційно можуть стати безсмертними – це добре.

Живий організм це найтонша квантово-механічна цілісна структура божественного походження. Як можна її лікувати?

У кожній клітинці – інформація про все тіло. А клітин – 10 у вісімнадцятому ступені.

І це дає можливість створити когерентне поле, яке відповідає спадковості. Саме так реалізується спадковість. А не так примітивно, як досі вважається, що кожен ген за щось відповідає. Один – за форму носа, інший – за колір очей, третій – за здібності, той – за хвороби… Це ідіотизм. Гени – це молекули. Молекула не може нести відповідальність. Це абсурд.

В генах зберігається інформація. А реалізується вона так, як я відкрив – шляхом створення електромагнітного макету, цього когерентного поля. І коли це когерентне поле симетричне, нормальне, не пошкоджене – воно перетворює організм в цілісну квантову систему.

Основна моя робота так і зветься: «Життя як четвертий рівень квантової організації природи».

Тобто раніше вважалося, що є тільки три рівні квантової організації – ядерний, атомний і молекулярний. А я відкрив четвертий рівень. Якщо це когерентне поле не зіпсоване – людина дійсно як цілісна квантова система, у якої немає часу. Час – уявний тільки. Він дає певні рухи…

Не можна навіть спитати скільки років молекулі води чи атому водню. Так само зникає час в житті людини.

Людина дійсно може в термінах моєї науки бути потенційно безсмертною. Жити в межах тисячі років, передбачених Богом, не хворіючи. Для цього потрібне зовсім інше розуміння життя.

І потрібно відновлювати і постійно підтримувати каркас.

Про вартість «лікування» і відмову від сучасної медицини

Лікування нічого не коштує, бо лікувати я не вмію. А я коштую. Я коштую 5200 гривень. Мені потрібні ці гроші, щоб оренду платити, співробітників підтримувати, обладнання купувати і все інше. Я не отримую жодної копійки…

Можемо дослідити десь 15-20 людей в день. Потім даємо людині інструкції, що далі робити. Вона з нами може зв’язатися, тобто людина вже «наша» – переходить уже в квантову медицину, яка є монотерапією і не передбачає комбінацій з існуючими методами лікування та діагностики.

Відміняються не тільки ліки, але й діагностика. Не треба ні температуру міряти, ні тиск, ні рівень цукру… Не треба тоді користуватися я томографами й УЗД. Це все – абсолютно невиправдані навантаження на організм.

У нас – абсолютно нова медицина, яка базується на розумінні, що ми робимо. Наші дії – на рівні окремих квантів, тобто мінімально можливих порцій енергії. Вони в сотні мільярдів разів менші ніж все, що досі використовувала медицина.

І це гарантує нам на 100 % відсутність побічних ефектів, які супроводжують всі інші методи медичного втручання.

Людям просто потрібно перевіряти і поновлювати свій каркас.

Коли починає порушуватись каркас, тоді він перестає відповідати геному, спадковій інформації. Він переходить не в основний стан – мовою квантової механіки, а в метастабільний… І організм в цій деформованій метастабільній структурі застряє. І все. І вийти звідсіля практично неможливо. Вірогідність – 0,1 %.

Тому людина сама не здатна поновити каркас. Коли ж все нормально – ми відпускаємо. Контроль – безкоштовний.

Але повернення до звичайної медицини немає. Тобто якщо людина думає пролікуватися в нас, а потім іти в звичайну медицину – опромінюватися і все таке, то хай краще не витрачає на нас грошей.

Ще – спеціальні технології роботи з пальцями. Китайська, східна медицина. Східні мудреці знали про існування цього каркасу в людини, який я відкрив, ще п’ять тисяч років тому. Я тільки перевів це на мову сучасної науки.

Сергій Сітько: погляд у майбутнє

Про невиліковні хвороби

У межах наукового пошуку ми працюємо найчастіше з онкологічними хворобами. У Німеччині й Америці я працював і з хворими на СНІД.

Академік Шалімов в таких випадках каже: «Повна або часткова ремісія». Бо для того, щоб сказати, що когось вилікували – треба провести цілий комплекс досліджень. Проби брати, різати фотографувати, просвічувати… А я забороняю це робити, бо я вважаю, що існуючі методи так званої діагностики дуже жорсткі і можуть нашкодити пацієнту.

Наприклад, комп’ютерна томографія – це сто рентгенівських апаратів, включених одночасно. Або ядерна магнітно-резонансна томографія – магнітне поле, яке в 2000 разів сильніше за магнітне поле землі. Плюс змінна складова, неоднорідна складова.

А ультразвукове дослідження? Випромінювання в мільярд разів сильніше за власне ультразвукове поле людини.

Тобто здорова людина якийсь час може витримати, а хвора може й не витримати. Так що я забороняю використовувати це. Тому не можна говорити «вилікувана-невилікувана». Тобто людина поновилася в своїх функціональних можливостях, нічого не болить, займається спортом, живе абсолютно нормально. Але документального підтвердження, що в неї був рак, а потім перевірили і не виявили хвороби – нема.

Про здоров’я і позу досконалості

В мене висять десятки фотографій, де я – в позі досконалості. Я відпочиваю в багатьох місцях, але «виводжу» тільки одну фотографію – позу досконалості.

У 75 років я стою на одній руці в горизонтальному положенні. Певно, я такий – єдиний в світі не з професійних йогів і тибетських лам. І не тому, що я – такий сильний, а тому що я – абсолютно здоровий.

Я зависаю в повітрі між землею і небом. Стаю надпровідником другого роду. А рука тільки підтримує рівновагу.

Про найяскравіший спогад дитинства

Це 1941 рік. Батько працював над генетичними дослідженнями… Це було так зване «Циганське озеро». Зараз його немає, але це було дуже красиве місце. Я пам’ятаю, як у човні він катав мене по озеру і збирали лілеї. Дуже приємний спогад. Хоча тоді занозу я загнав.

І це було якраз напередодні війни. Був червень 1941 року. Мені виповнилося тоді п’ять років.

Як зараз пам’ятаю – яскраве сонце, поряд – Дніпро, заросле Циганське озеро, батько…

Про найбільше задоволення в житті

В 10 років і в 75 – різні задоволення. Правильно? Зараз мені цікаві дві речі.

Природа. Я із задоволенням дивлюсь на неї. В мене на дачі зелений килим – травка. Чи коли відпочиваю на морі… Море чи річка, небо, сонце, місяць, зірки… Як Кант колись казав про те, що його вражало в житті.

І мене так само вражає – зоряне небо над нами і моральний закон всередині нас.

І друге, що мене цікавить – коли я рятую життя людей. Таких дуже багато, дуже багато.

Про стан блаженства і відновлення каркасу

І я не даю реклами, тому що це – божественна річ – когерентне поле, яке я відновлюю.

Це основа життя. Міліметровий діапазон. Його очима бачити неможливо. І якщо я збираюся його поновлювати – я входжу в сферу, недоступну смертним. І повинен отримати на це дозвіл. Дозвіл отримую через пацієнта.

Якщо мені вдається ввести пацієнта в стан блаженства – такий стан, в якому знаходилися апостоли після того, як вони зустрілися з Ісусом Христом… Якщо мені це вдається – це мені сигнал, що я маю право попробувати поновити когерентне поле цієї конкретної людини.

У нас же технологія відповідна є, патенти і так далі. Кожен раз із тисячі варіантів знаходимо один, який може врятувати людину.

Як приймач настроюємо в резонанс: станція знаходиться за тисячі кілометрів від Києва, а ми крутимо ручку: шуми, шуми, потім раз – мова, пісні, музика…

Те ж саме тут: ми ж працюємо на рівні окремих квантів. Хіба можна це зробити без резонансу?

Коли мені вдається знайти резонанс – тоді людина входить в стан ідеального каркасу. Ідеальний каркас зразу знімає весь біль. Миттєво.

Коли когерентне поле нормальне, оновлене, тобто є ідеальний каркас – значить немає ніякої болі. За долі секунди. Навіть четверта стадія онкології.

Там тіло ще хворе, воно інерційне, не може швидко змінюватися, а когерентне поле може миттєво відновитися, коли я впіймаю резонанс. Далі я вчу людей яким чином треба працювати з пальчиками. Робити так, щоб тіло прилаштовувалось до ідеального каркасу.

Один раз зробив – каркас став ідеальним. Але тіло ще не ідеальне – тому воно повертає каркас назад.

На другий день я знову це роблю: знову із тисячі варіантів шукаю один, який каркас робить ідеальним. Знову працюю з пальцями, підстроюючи тіло до ідеального каркасу. Потім він знову падає, але вже на меншу глибину.

І коли на 8-10 день все нормально – ідеальний каркас відповідає ідеальному тілу – цей стан я і називаю станом потенційного безсмертя. Коли ідеальний каркас підтримує ідеальне тіло і навпаки – стан блаженства.

Про найулюбленішу річ вдома

Улюблена річ – настільний годинник з циферблатом, який світиться. Люмінесцентний, великий.

Бо я встаю кожен день о 4.20 год. дружина ще спить. І щоб нікого не турбувати – я подивлюсь на годинник, бачу, що вже четверта, я тоді виключаю будильник і встаю. Це, може, трохи смішно, але так воно є.

А коли буваю у відрядженнях – вже проблема. Треба засвітити лампу і так далі.

Весела історія з життя

Може, місяць тому було чи трохи більше. Привезли до мене жінку – онкологія, четверта стадія, ходити не може, рухатись не може, страшні болі і так далі. Все, хоче лікуватися.

До кімнати треба пройти десять метрів, але вона зовсім не може ходити. Я нажимаю кнопку і кажу: «Зараз водій підійде і віднесе Вас туди». А вона: «Що Ви, професор?! Як можна нести мене, якщо я ненакрашена?»

Вона вже вилікувалась. Усе добре. Але я це часто згадую. Справжня жінка. Ледь дихає, але думає – як, мене нести, я ж ненакрашена…

Про їжу

Я не їм зранку. Їм тільки ввечері – після заходу сонця.

Сорок років тому замислився: хіба можна уявити собі тигра, який би перед полюванням поїв? Ні. Так само і тут – робота моя це полювання. Людині, коли вона поїла, хочеться спати. А я повинен бути у формі.

Я порушую цей закон тільки в неділю. Тоді зранку п’ю, їм, все, що завгодно. А в робочі дні – тільки ввечері.

Їм усе, ніяких дієт. Організм – найкращий показник. Заплющуєте очі – і уявляєте собі їжу. І організм зразу з 12 мільярдів показників вибирає одну відповідь – треба їсти це, або ж не треба. Усе.

Взагалі люблю фрукти, м’ясо, коктейлі, джин-тонік. Коктейлі – соки з горілкою.

Вчений розмірковує про недосконалість методів сучасної медицини, пояснює призначення електромагнітного каркаса людини і папілярних візерунків, розповідає про відкриті в Стародавньому Китаї меридіанах, які проходять через тіло людини.