Тиху красу знаменитого Пер-Лашез у Парижі, аристократичної Реколета в Буенос-Айресі і таємничого Старого єврейського кладовища в Празі оцінить навіть той, хто далекий від містичного туризму.

Ці моторошні музеї під відкритим небом давно перетворилися в атракції з мільйонами відвідувачів в рік.

Ось кілька незвичайних кладовищ, куди туристи заходять куди рідше, хоча місця – по-справжньому дивовижні.

Веселий цвинтар в Сепинца, Румунія

Ніхто і ніколи не радіє на кладовищі, якщо тільки це не Чімітірул-Весел в румунському селі Сепинца. Кожен з тутешніх 800 хрестів – твір наївного мистецтва: на дерев’яних барельєфах художник Іон Петраш і його учень Думітру Поп зобразили сцени з життя покійників або моменти їх смерті. Відразу зрозуміло, хто був шкільним учителем, а хто добрим п’яницею, кого збила вантажівка, а кого скосила хвороба. 

На багатьох надгробках красуються іронічні підписи від першої особи – на кшталт «Агов, перехожий, залиш-но для мене трохи вина». Яскраві різьблені пам’ятники так наочно розкривають характери небіжчиків, що здається, ніби знав всіх цих людей особисто.

Висячі труни на Філіппінах, в Китаї, Непалі та в Індонезії

В Азії людей давно придумали ховати між небом і землею. Мудре рішення: гори служать символічними сходами в небо, вкривають від опоганювачів трупів і страхують від повеней.

У Китаї своїх небіжчиків підвішували в горах представники народу бо, в Індонезії – тораджі з районів Сулавесі, на Філіппінах – жителі острова Лусон. У Тибеті в останню путь в гори відправляли тільки спадкоємців правителів. Десь померлих ховали в трунах, висічених з цілісного шматка дерева, а десь просто укладали на стометровій висоті в скельних печерах. Зараз поглянути на дивовижні висячі кладовища можна найпростіше у філіппінській Сагада.

Місто мертвих в Даргавс, Північна Осетія – Аланія

97 кам’яних склепів на схилі гори в Даргавс осетини здавна використовували як фамільні усипальниці. Багато поколінь ховали тут своїх мерців на дерев’яних настилах – часто навіть в кілька поверхів. Деякі небіжчики лежать в човнах, і до сих пір ніхто не розгадав чому.

Не дивуйтеся, якщо в Даргавс у вас сяде телефон, «помруть» батарейки в ліхтарику, а фотокамера видаватиме тільки чорні кадри. На Кавказі Місто мертвих вважають проклятим – місцеві сюди стараються не ходити.

За переказами, одного разу даргавські джигіти полонили красиву дівчину і ледь не перерізали один одного в суперечці, хто на ній одружується. Вирушили до мудреців, а ті вирішили: не діставайся ж ти нікому.

Як тільки красуню вбили, на всіх чоловіків в окрузі обрушилося смертельне прокляття. Загиблих джигітів намагалися ховати, але земля не приймала їх кістки. На цьому місці і звели кам’яні склепи.

Паризькі катакомби, Франція

Катакомби під французькою столицею стали останнім притулком для 6 мільйонів людей – це майже як населення трьох сучасних Парижів.

На рубежі XVIII-XIX століть в підземелля колишньої каменоломні стали звозити останки, які вже не вміщалися на міських кладовищах. На новому місці робочі розкладали скелети більш креативно, ніж на традиційних кладовищах, і тепер в катакомбах ви побачите тунелі з черепів і стіни з гомілкових кісток.

У 2014 році тут не тільки зняли культовий фільм жахів «Париж: Місто мертвих», а й реальних жахливих історій ці підземелля побачили чимало. Наприклад, в 1793 році в катакомбах заблукав сторож церкви Валь-де-Грас. Знайшли його тільки через 11 років, упізнавши по одязі і зв’язці ключів.

Ресторан New Lucky в Ахмедабад, Індія

Найсакральніше кладовище для індійців – це священна річка Ганг, куди опускають прах небіжчиків, щоб вони досягли мокши . Близьке сусідство з похоронними місцями нікого не бентежить: в місті Ахмедабад на заході Індії поряд з трунами ще й обідають. Місцевий житель Крішнан Кутті побудував ресторанNew Lucky прямо на місці старого кладовища. Він накрив могили залізними саркофагами, пофарбованими в життєстверджуючий зелений, і поставив столики прямо між ними. Щоранку офіціанти починають з молитви, застеляють труни красивою тканиною, прикрашають живими квітами і після цього відкривають двері для гостей, від яких відбою немає.

Кладовище Сан-Мікеле у Венеції, Італія

Острів-кладовище Сан-Мікеле у Венеціанській лагуні зовні схоже на фортецю за цегляною стіною. Тут завжди багато відвідувачів, які приходять подивитися на могили знаменитостей. Вапоретто № 4.1 і № 4.2 запливають на острів по дорозі на Мурано і назад.

На венеціанському прості смертні довго не затримуються: територія кладовища обмежена, тому кожні 7-10 років останки ексгумують, кремують і поміщають в компактні блоки, схожі на високі комоди з висувними ящиками.

Терасне кладовищі в Гонконзі

Приватне християнське кладовище в містечку Пок-Фу-Лам на заході Гонконгу здалеку нагадує римський амфітеатр. 

На перенаселеній території острова ніде ховати померлих, і жителям довелося «угробити» цілу гору. Її схили порізані частими ярусами, на яких тісняться могили. 

Найбільше відвідувачів тут – в День оплакування могил, під час фестивалю Цінмін в квітні. Огорожі вздовж ярусів оберігають відвідувачів від падіння, а цвинтар – від розширення. Адже далі вже нікуди.