Через свою рідкість і високу ціну знайти в продажу цей мінерал сьогодні важче, ніж рідкісні види діамантів.

Будучи єдиним природним каменем, що здатен змагатися за красою із алмазом, він аж до XX століття не сприймався ювелірами всерйоз і довгий час навіть не мав власної назви.

П’ятдесят років тому камінь, гідний стояти в одному ряду з найвідомішими дорогоцінними самоцвітами, був скомпрометований американськими вченими і зовсім незаслужено забутий.

Протягом усієї своєї історії циркон постійно знаходився в тіні інших каменів. Індуси і перси називали циркон молодшим братом алмаза і вважали його цейлонським різновидом найтвердішого мінералу на Землі. У Європі через різноманітність в забарвленні камінь часто брали за гранат, топаз або цитрин. Коли ж в 70-х роках радянські вчені винайшли фіаніт – штучну імітацію діаманта, американські колеги, тут же перейнявши цю технологію, назвали продукт інакше – «кубик цирконію». З тих пір через труднощі перекладу у покупців ювелірних прикрас почалася серйозна плутанина у визначеннях. Адже багато експортних ювелірних прикрас мали просто абревіатуру «Zr» за назвою однойменного хімічного елемента. З тих пір у свідомості більшості міцно закріпилася думка, ніби мінерал циркон,

Проте, в усі часи були справжні цінителі цього дивовижного за своєю красою самоцвіту. Циркон – обраний камінь масонства. Так відмітним знаком магістра ордена служив срібний перстень з цим каменем на безіменному пальці лівої руки. Такий вибір був не випадковим, адже циркон, на думку учасників ложі, допомагав своєму власникові викривати обмани і плести інтриги.

Відома королева Франції Анна Австрійська, про яку в своєму романі «Три мушкетери» написав Дюма, також з особливим трепетом ставилася до циркону. Вона постійно носила на собі пояс з зашитими всередину каменями, які позбавляли її від ворогів і зберігали місце на троні. Не виключено, що саме завдяки своєму секрету вона зуміла так довго залишатися одноосібною правителькою Франції. У деяких східних країнах цей самоцвіт досі вважається каменем влади,

В середні віки гіацинт – червонувато-коричневий різновид циркону часто використовували представниці найдавнішої професії. Мінерал служив їм амулетом від небажаної вагітності і притягував гроші.

Вченими не доведені лікувальні властивості мінералу, але численні народні повір’я свідчать, ніби він здатен позбавити від різних недуг. Важливо лише підібрати камінь потрібного кольору. Наприклад, прозорий циркон допомагає схуднути, а жовтий – навпаки, набрати вагу. Для захисту від застуди радять носити каміння темного кольору. Вирішити ж проблеми зі шлунком можуть блакитні циркони.

В наші дні циркон в ювелірній справі використовується рідко.

Пов’язано це із тим, що більшість знайдених камінців – дуже маленького розміру, найчастіше вони не досягають і одного карата. Зустріти великі зразки мінералу – велика удача. Крім того, камінь дуже крихкий, легко дряпається і часто не піддається огранюванню. Працювати з ним беруться тільки дійсно сміливі ювеліри. Тому сьогодні його частіше можна зустріти в вінтажних прикрасах, ніж сучасних.

Але все ж, якщо вам таки вдалось знайти ювелірну продукцію із цим каменем варто перевірити, чи він дійсно є оригінальним. Один зі способів перевірити чи справжній перед вами мінерал – виміряти його радіаційний фон. Якщо зразок хоча б трохи радіоактивний, то можна бути впевненим в природне походження вашої знахідки або покупки.