Знаходиться це місце “за поребриком” в Ростовській області. Напевно, це саме унікальне місце в Росії, яке пов’язане з таємницями тисячолітньої історії і містичними подіями.

Тече там річка Дон, але мало хто в курсі того, що раніше ця річка називалася Танаїс (тут розвивалася древня греко-римська цивілізація).

А на річці Танаїс стояв великий античний центр – Танаіс! Згодом при дочці Петра I Єлизаветі з’явився Ростов-на-Дону.

Невелике містечко Аксай розташоване поруч. А між ним і Ростовом-на-Дону знаходиться містичне Кобяковське городище.

Під самим Акса розкинулося підземне городище, якого містично боялися і бояться з незапам’ятних часыв місцеві жителі. І цьому є вагомі причини.

Але про це пізніше. А зараз ще трохи історії

Тут, в цих печерах, за легендами похований скарб Стеньки Разіна. Але поки що ніхто його не знайшов.

Тут же за повір’ями, захована скарбниця наших українських запорізьких козаків: 32 бочки із золотими монетами.

Тут же, глибоко в підземних лабіринтах, захований золотий кінь вагою від 3 до 7 тонн! І це не байки дана історія про скарб заснована на історичних подіях. Існування коня також не виключають вчені історики.

Тут свого часу були: Лермонтов, Пушкін, Грибоєдов, Толстой, Чайковський, Маршак. Тут знято не один фільм. Тут бачать НЛО і багато ще чого трапляється в цих місцях.

І містичне займає не останнє місце

Хранитель місцевого музею-фортеці (Аксай був колись фортецею), історик і краєзнавець В’ячеслав Запорожців багато чого цікавого може розповісти. Наприклад, про примару жінки в білому. З нею він зіткнувся віч-на-віч. Або про те, що там свого часу був виявлений середньовічний підземний храм, і можливо, там була усипальниця, тому що в випадковому провалі були знайдені і останки людей.

За свідченням місцевих жителів раніше майже в кожному будинку був вхід в Аксайські підземелля. Він використовувався, в основному, як льох. Але коли в місто прийшли військові, а сталося це в середині минулого століття, всі входи в підземелля були ними наглухо замуровані.

А далі починається саме містичне, страшне і від цього ще сильніше незрозуміле

Для своїх потреб військові планували пристосувати саме Кобяківскі лабіринти. Для обстеження в підземелля відправили солдата. Але він не повернувся. На його пошуки пішли ще п’ятеро. Але повернулися тільки троє.

На наступний день за наказом керівництва військовою частиною були організовані масштабні пошуки зниклих. Протягом декількох днів були досліджені всі підземелля, які можливо. Нікого не знайшли. Зниклих військових негласно стали вважати загиблими. Огляд був терміново припинено, а інформацію засекретили.

Але були не тільки зникнення людей. У секретних військових лабораторіях, де йшли випробування військової техніки на міцність за допомогою спрямованих вибухів, зникала і техніка! Більше десятка військових броньованих машин так і не повернулося з катакомб …

А військові мовчали

Ну, що могли подумати місцеві жителі, наприклад, коли після просочилася інформації про зникнення, стали відбуватися події, які змусили говорити про себе всіх жителів Аксая.

В одну з ночей на околиці Аксая люди відчули короткочасні підземні поштовхи. На наступний день їх відчули всі городяни. Поштовхи повторювалися кожні 15 хвилин, секунда в секунду.

Дивними були не стільки самі поштовхи, скільки поведінка військових. Вони раптом стали швидко замуровувати всі наявні входи в підземні катакомби. Витрачено було не тільки величезну кількість людської сили, а й фінансових ресурсів. З 56 по 62 рік були знищені практично всі входи в Кобякове городище. Більше 3 тис. Кубів бетону пішло на це.

Вся ця таємність дій військових і породила безліч домислів і легенд

Знайшли зниклих солдатів. Та тільки дивна, кажуть, була та знахідка. Солдат як ніби розрізало поперек гострим лазером, верхніх частин тулубів не було, залишилися тільки нижні. Рації, що висіли на солдатах, також були розрізані, та так ювелірно, подальші дослідження показали, що ні тріщинки від зрізів не пішла, зріз був ідеально рівний.

Вхід, де загинули солдати замурували.

Але хіба цікавих це зупинить? Знайшовся інший лаз. І місцевий дослідник, навіть ім’я його відомо – Олег Бурлаков, теж пропав в таємничих катакомбах. Все було так само, як і з солдатами. Різниця лише в тому, що від хлопця знайшли обидві половинки: і верхню, і нижню. Ось тільки верхня половина тулуба була скелет з одних кісток.

Ось вам і нові легенди …

Поки існує два пояснення подіям. І обидва – лише припущення

Перше, це те, що стародавні люди, або ж древні високорозвинені цивілізації (недарма тут бачать НЛО) залишили всередині катакомб якісь високоточні пастки для цікавих, щоб перепинити шлях непроханим гостям.

Відомо, що ці підземелля є складні багатоярусні лабіринти. Де було дуже легко заблукати, провалитися і т.д.

Останнім часом став популярним діггерський рух. Сміливці лізуть туди, де страшніше, щоб своїми очима все бачити. І бачать! Або кажуть, що бачать. Адже не перевіриш.

Одна з груп була з собакою. На якомусь повороті собака різко заскиглила і кинулася назад. А перед носом переляканих дослідників раптом схлопнулись стіни, закривши прохід! А потім відразу ж розійшлися.

Інші любителі екстриму розповідали, що прямо перед ними, майже під ногами, провалилася підлога, вони ледве встигли відскочити. А підлога знову прийняла початкове положення.

Ну чим не пастки-секрети?

А друге припущення стосується міфічного тваринного. За легендами в цих катакомбах раніше жив підземний дракон, якому приносилися людські жертви. Він мав вихід в підземні озера, а через них і в Дон.

Кажуть, щось схоже бачили зовсім недавно. У підвалі місцевого заводу, на складі, утворився отвір, який був пов’язаний з катакомбами. Сторожа з собаками спробували туди поткнутися, але звідти пролунав такий оглушливий рик, що бажання пропало відразу. Чиєсь величезне тіло промайнуло вглиб темряви. Зрозуміло ж, що і люди, і собаки бігли швидко і не озираючись.

І цей прохід зразу ж замурували від гріха подалі.

Офіційної версії загадкових зникнень людей і техніки немає до сих пір

Але, про підземні поштовхи можна відразу сказати, що військові в підземеллях зробили лабораторії, де проводили досліди по здібностям військової техніки витримувати певну потужність вибухової хвилі, порівнянної з ядерної.

Ось ці вибухи і викликали струсу в містечку. Бувало, що навіть скло вилітало з вікон городян.

З приводу зникнень. Вчені тутешніх місць давно вже заговорили про геопатогенну зону. Найчастіше такі зони з’являються на місці розломів земної кори, над підземними пустотами або підземними водоймами. У таких місцях з землі виходять надслабкі електромагнітні хвилі. Вони впливають і на техніку, і на здоров’я людей.

Якщо ця зона має під печерами порожнечі, то можуть виникати і карстові провали. А порожнечі, за деякими припущеннями і дослідженням там є, як є і підземні озера.

Карстові провалля, які могли утворюватися несподівано, в зв’язку з потужними вибухами в печерах, могли бути величезними, і якщо техніка попадла в такий провал, то знайти її вже не буде надана можливість. Такі провали в печерах теж знайдені.

А люди могли просто заблукати, на мозок могли впливати ті самі надслабкі електромагнітні хвилі, позбавляючи людину можливості орієнтуватися. А могли теж потрапити в карстові провали.

З приводу знайдених тіл достовірної інформації немає.

Здавалося б, нічого надприродного

Але чому так поспішали військові замурувати всі входи? Чому після зникнення людей відмовилися від ідеї в самому Кобяковому городищі зробити командний пункт? Чому засекретили всю інформацію?

Та й взагалі, – кажуть доглядачі невеликого підземного музейного комплексу, – може і зараз там, в глибині підземних лабіринтів і раніше ведуться дослідження, адже військові досі не пішли звідси. Вони знаходяться там, над нами.

І гід показує пальцем вгору, туди, на поверхню, де за колючим дротом живе своїм життям секретне військове містечко.