У неділю, 26 травня, в Литві проходить другий тур президентських виборів. Даля Грибаускайте, яку в країні та за кордоном часто називають “Стальною магнолією” чи “Залізною леді”, завершує своє 10-річне перебування на посаді президента.

За цей час вона стала одним з найбільш жорстких супротивників політики Володимира Путіна, за що здобула велику популярність вдома та в багатьох країнах Європи, зокрема в Україні.

Повідомляє www.bbc.com

У Литві президент має значний вплив на зовнішню та оборонну політику, і те, хто обійматиме цю посаду, має велике значення для всього регіону, який переживає буремні часи після анексії Криму.

Яким є спадок та політичне майбутнє Далі Грибаускайте, хто стане її наступником і якою буде подальша політика Литви щодо України та Росії?

Спадок “Стальної магнолії”

За 10 років під керівництвом Далі Грибаускайте Литва досягла значного успіху у зовнішній політиці – у подальшій інтеграції до ЄС й НАТО та збільшенні енергетичної незалежності від Росії.

Країна стала членом єврозони у 2015 році, Організації економічного співробітництва та розвитку – клубу розвинених країн – у 2018 році, а у відповідь на погіршення безпекової ситуації в регіоні у Литві був розміщений контингент НАТО.

“Щодо зовнішньої політики її президентство оцінюватимуть як дуже сильне”, – зазначає у коментарі BBC News Україна директор Центру досліджень Східної Європи у Вільнюсі Лінас Кояла.

На його думку, прослідковуються два періоди зовнішньої політики Далі Грибаускайте, водорозділом для яких став Майдан та агресія Росії проти України.

Якщо під час першого періоду, у 2009-2013 роках, Литва намагалася розвинути діалог з Росією та Білоруссю, символом другого стала протидія російській політиці.

“Після Майдану ситуація суттєво змінилася – дуже багато уваги приділялося Україні, країнам Східного партнерства, допомозі Литви цим країнам з реформами і з іншого боку вона сфокусувалася на посиленні НАТО в нашому регіоні”, – каже він.

Після анексії Криму заяви Далі Грибаускайте щодо російської політики були одними з найжорсткіших в ЄС.

“Україна сьогодні бореться за мир у всій Європі, за всіх нас. Якщо терористичну державу, яка здійснює агресію проти свого сусіда, не зупинити, то агресія може поширитися у Європі й далі”, – зазначила вона в інтерв’ю радіо LRT у листопаді 2014 року.

Литва взяла участь у створенні спільної литовсько-польсько-української бригади у 2014 році, а у наступні роки передавала Україні озброєння – мільйони патронів, що було важливо після втрати патронного заводу у Луганську, десятки кулеметів та мінометів.

Серед інших досягнень, які є спільним здобутком пані Грибаускайте та уряду, Лінас Кояла називає диверсифікацію газового імпорту.

“Коли вона прийшла до влади, 100% газу йшло з одного джерела – від “Газпрому”, потім Литві вдалося побудувати LNG термінал, і тепер ми маємо газ зі США, Норвегії, інших країн і в нас тепер сильніша позиція у перемовинах з “Газпромом”, – пояснює литовський політолог.

За його словами, ще один важливий для енергетичної незалежності країни проект – синхронізація електромереж країн Балтії з іншими країнами ЄС – триває і на його реалізацію знадобиться ще кілька років.

Перша жінка на чолі Європи?

Даля Грибаускайте досі залишається однією з найбільш популярних політиків у країні. У лютому 2019 року інформагентство ELTA опублікувало опитування Baltijos tyrimai, згідно з яким 27,7% литовців, обираючи серед 94 політиків та громадських діячів, заявили про найбільшу довіру саме до президента.

“Це не є незвичайним, президент зазвичай є популярнішим за керівників урядів або депутатів. Наприклад, екс-президент Валдас Адамкус (за його президентства Литва вступила до ЄС та НАТО. – Ред.)”, – зазначає Лінас Кояла.

На його думку, у Далі Грибаускайте є політичне майбутнє, але навряд чи вона залишатиметься у литовській політиці, скоріше, намагатиметься очолити одну з міжнародних організацій, або може замінити Дональда Туска на посаді президента Європейської Ради.

“Чи це буде можливим для представника такої маленької країни як Литва – тяжко сказати, але я думаю, що вона має повагу на міжнародній арені і точно є серед кандидатів. Вона знає лідерів Європи, має гарні відносини з Німеччиною та іншими країнами. Проте результат залежатиме від ряду факторів – того, хто буде головою Єврокомісії, як закінчаться травневі вибори до Європарламенту і т.д.”, – пояснює литовський політолог.

Хто хоче стати президентом і про що ці вибори

Стати наступником Далі Грибаускайте хочуть Інгрида Шимоніте та Гітанас Науседа, які набрали 31,3% та 30,9% голосів у першому турі виборів. Обидва кандидати мають значний досвід роботи у сфері фінансів.

44-річна Інгрида Шимоніте є кандидатом націонал-консервативних сил – партії “Союз Вітчизни – Християнські демократи”. Вона пройшла шлях від економіста, керівника податкового відділу у Міністерстві фінансів до очільника цього відомства у 2009-2012 роках, а у 2013-2016 роках була заступником голови правління Банку Литви.

Прихильники вважають її досягненням подолання наслідків глобальної кризи 2008-2009 років для фінансової системи країни.

Якщо Інгрида Шимоніте виграє вибори, вона зможе стати другою жінкою на чолі країни.

55-річний Гітанас Науседа – незалежний кандидат, економіст та банкір з західною освітою. Він працював у Банку Литви, де деякий час очолював департамент монетарної політики, потім аж до початку передвиборчої компанії був головним економістом в кількох приватних банках. На відміну від пані Шимоніте, в нього немає досвіду роботи в уряді чи парламенті.

Пан Науседа позиціює себе як стійкого прихильника західних цінностей, поглиблення співробітництва в рамках НАТО і збільшення внеску Литви в систему колективної оборони, водночас з обережністю оцінює збільшення повноважень інститутів ЄС, вважаючи це невигідним для маленьких держав.

Перед другим туром його підтримала коаліція аграріїв та зелених, а також партія польської меншини, чиї кандидати не вийшли до другого туру, то ж його шанси суттєво зросли.

За словами Лінаса Кояли, переважно литовців на цих виборах цікавлять питання економічного зростання та соціальної нерівності, адже держслужбовці, лікарі та вчителі часто незадоволені своїми зарплатами, що раніше спричиняло протести, а через еміграцію литовців до Британії, Норвегії та інших багатих країн актуальним питанням стала кількість шкіл та лікарень.

“Ще одне актуальне питання – політичної єдності. Чи можемо ми мати ліпші відносини між політичними інститутами, що зовсім не є правилом в останні роки? Дехто говорить, що можна проводити ліпшу політику, якщо більше кооперуватися”, – зазначає литовський політолог.

На цьому тлі обидва кандидати досить подібні у програмах.

“Вони говорять про те, що треба мати національну угоду чи консенсус щодо того, як забезпечити зростання литовської економіки у майбутньому, щоб вирішити питання з лікарнями та школами”, – говорить Лінас Кояла.

А різницею, на його думку, є партійна приналежність кандидатів – Гітанас Науседа акцентує увагу на своєму статусі незалежного кандидата, у той час як пані Шимоніте є представником однієї політичної сили. Водночас вона є більш активною у соціальній риториці, хоча соціальна політика не входить до прямих повноважень президента.

Якою буде політика переможця щодо України та Росії?

Зовнішня політика не перебуває у фокусі уваги на цих виборах.

“Обидва кандидати підтримують сильний ЄС, НАТО, сильну литовську політику щодо України”, – зазначає Лінас Кояла.

За його словами, більшість литовців покладають пряму відповідальність за анексії Криму та конфлікт на Донбасі на Росію.

“Немає дебатів щодо того, хто є відповідальним, щодо необхідності санкцій. Є віра у необхідність більшої підтримки з боку НАТО. У 2014-2015 роках була тривога у населення через це, бо ніхто не знав, коли і де припиниться конфлікт. Водночас більшість литовців не розуміють, як він може бути вирішений, аби хоча б Донбас повернути Україні”, – пояснює литовський політолог.

Він прогнозує, що Литва й надалі гаряче підтримуватиме Україну, Грузію та Молдову, говоритиме про перспективу їхнього членства в ЄС, і, можливо, розшириться діалог з Білоруссю, з якою відносини зіпсувалися через будівництво біля литовського кордону Білоруської атомної електростанції.

Водночас досить важливим для розуміння позиції Гітанаса Науседи щодо України був його виступ в Центрі досліджень Східної Європи у березні. Тоді він зазначив, що Литва має бути більш критичною щодо проблем з корупцією, хоча це не означатиме відмову від підтримки партнера.

“На жаль, питання корупції є першим в порядку денному, і воно руйнує українське суспільство зсередини. Визнаючи, що геополітично це наш великий друг і боєць, що стоїть на перших лініях фронту, я не можуть закрити очі і сказати, що все добре. Ми не будемо жертвувати партнером, фліртуючи з Росією, цього точно не буде, адже другу потрібно казати і те, що йому не завжди приємно чути”, – наголосив кандидат.

У Литві багато дискусій викликав нещодавній візит президента Естонії Карсті Кальюлайд до Росії, перший з 2008 року. Обидва кандидати не демонструють бажання повторити досвід пані Кальюлайд.

Інгрида Шимоніте зазначила під час дебатів, що не бачить сенсу у візитах до Росії.

“Можна намагатися говорити з Росією про Україну і Грузію, але, мені здається, що міжнародне співтовариство вже довгий час це і так робить – і не схоже, що ми бачимо якісь зміни. Мені здається, нам треба говорити, що країнам Балтії треба почати формувати більш одностайну позицію щодо Росії”, – сказала вона.

Гітанас Науседа припустив, що міг би поїхати на зустріч з Путіним після повернення Криму Україні і припинення конфлікту на Донбасі

Він також наголосив ще у березні, що політичне співробітництво з Росією може розвиватися лише з врахуванням цінностей, які сповідують у Європі.

“Перш, ніж говорити, ми маємо декларувати принципи, і не розмазувати свої принципи, спілкуючись з державами, які сьогодні поводяться агресивно, в яких є порушення прав людини, і які не відповідають нашим уявленням про демократію. Але це наші сусідні держави, і якщо ми не відмовляємося від своїх принципів, то можемо спробувати з ними говорити, можливо, починаючи з нижчого політичного рівня, перш за все про економічне і культурне співробітництво”, – зазначав Науседа.

На цьому тлі литовський експерт Лінас Кояла впевнений, що не буде великих змін у політиці щодо Росії, навпаки – Литва намагатиметься розмістити ще більше військ НАТО на своїй території.

“Зміни щодо Росії можуть бути тільки у риториці, вона буде м’якшою, у порівнянні зі словами Грибаускайте, але політика не буде іншою”, – зазначає він.